РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У цьому розділі дана загальна характеристика матеріалу і методів досліджень. Окремі методологічні моменти, що мають значення для проведення порівняльної оцінки з описом результатів, представлені у відповідних розділах.
2.1. Матеріал дослідження
Всього обстежено 166 осіб у віці від 10 до 30 років, з них 119 (56 чоловіків і 63 жінок) з астеновегетативним синдромом (АВС). Контрольну групу склали здорових 47 (21 чоловіків і 26 жінок), зіставлених за віком і статтю.
Вивчений контингент обстежених був неоднорідний за типом астеновегетативного синдрому. Із загальної кількості 119 обстежених у 35 пацієнтів спостерігали конституціональний тип АВС (первинні, надсегментарні вегетативні порушення) і 84 пацієнти з психосоматичним типом АВС (вторинні, поєднані надсегментарні і сегментарні вегетативні порушення). Серед пацієнтів з конституціональним типом АВС обстежено 47 жінок і 37 чоловіків, а серед пацієнтів з психосоматичним типом АВС відповідно 47 жінок і 37 чоловіків.
Обстежених з конституціональним типом астеновегетативного синдрому веріфіціювали відповідно до наступних критеріїв розладів вегетативної регуляції: швидка зміна забарвлення шкіряних покривів, підвищена спітніліість, часті і виражені коливання частоти серцевих скорочень і величини артеріального тиску, часті скарги на головний біль, періодично виникаючі диспепсичні розлади, транзиторна субфебрильна лихоманка, підвищена стомлюваність після фізичної і розумової напруги, метеотропність. Перераховані критерії бралися до уваги за умови проявів у ранньому дитячому віці і чіткої вказівки на їх сімейно-спадкову обумовленість [2; 4; 49; 50; 64; 65].
Дослідження функціонального стану ВНС проводилося за схемою, що запропонована Вейном [4; 49; 60; 124].
Приналежність пацієнтів до категорії психосоматичного типу астеновегетативного синдрому визначали на підставі наявності у обстежених окрім ознак, що характерні для конституціонального типа АВС за умови відсутності сімейно-спадкової обумовленості, вісцелярної полінейропатії і супутньої соматичної патології [4; 49; 60; 124].
Критеріями для обстежених контрольної групи служила відсутність наступних ознак: патологія зорового аналізатора; неврологічна і психічна симптоматика; онкологічні захворювання; наявність патологічних ЕЕГ - ритмів; алкогольна і наркотична залежність; гострі і хронічні захворювання внутрішніх органів. Нижче наведені дані розподілу здорових осіб за віком і статтю (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл обстежених контрольної групи за статтю у виокремлених вікових підгрупах: 10-14 років (n=17) і 21-30 років (n=30)
Аналіз одержаних даних у контрольній групі проводили з урахуванням віку обстежених. Для чого всіх обстежених відповідно до рекомендацій А.М. Вейна_[4; 49] класифікували по віку на 2 підгрупи: до 14 і старше 20 років. Показані відмінності статистично не достовірні (р = 0,152), що свідчить про їх зіставність.
2.2. Методи дослідження
Як основний метод дослідження в роботі використовували технологію комп'ютерної пупілометрії (ППМ). Пупіллометричніі показники і графіки реєстрували за допомогою інфрачервоного телевізійного комп'ютерного пупіллографа, що дозволяє одержувати прецизійні кількісні характеристики величини зіниці у спокої, при реакції на світло і в темноті (рис. 2.2) [24]. Вітчизняний пупіллограф розроблений в Одеському інституті телебачення і Інституті очних хвороб і тканинної терапії їм. В.П.Філатова АМН України. В даний час ведеться ліцензіювання приладу. "Спосіб діагностики порушень вегетативної нервової системи у пацієнтів з астеновегетативним синдромом" Автори: Соломка С.Л., Гоженко А.І., Бушуєва Н.М., Ушан О.В. Позитівне рішення за заявою №2003098232 від 04.09.2003 Одеський державний медичний Університет, Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України.
Дотримання основних технічних вимог до телевізійно-комп'ютерного комплексу пупіллометрії дозволило забезпечити телевізійну зйомку реакції очей пацієнта в необхідних режимах і прийнятних для пацієнта умовах, введення цієї інформації в ЕОМ і обробку одержаних даних в реальному маштабі часу. Блок - схема основних вузлів комп'ютерного пупіллографа представлена на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Блок-схема комп'ютерного пупіллографа (публікується з дозволу автора)
Для дослідження зіничних реакцій використовували дві інфрачервоні (ГИК) камери (по одній для кожного ока), які закріплювали нерухомо щодо очей пацієнта і фокусували на об'єкт дослідження. Роздільна здатність відеокамер дозволяла фіксувати лінійний розмір зіниці на відстані 5-7 см до його площини з погрішністю вимірювання не більше 5%. Основні параметри і умови дослідження реакцій зіниці представлені в табл. 2.1.
Для дослідження реакції зіниці на пред'явлений світловий стимул використовували два освітлювача, окремо для правого і лівого ока.
Таблиця 2.1.
Умови дослідження реакції зіниці
ПараметриЗначенняЧас безперервної відеозйомки30 сРівень фонового освітлення в приміщенні10 лкЧас темнової адаптації1 хвПотужність випромінювання тест - об'єкту (світлодіод АЛ307 БМ)0,5 мВт.Спектральний склад джерела світлабіле світлоТривалість свічення тест - об'єкту12 сПотужність джерела фонового освітлення (3 інфрачервоні світлодіоди розташовані рівномірно по колу на відстані 3 см від площини зіниці)0,5 мВтТривалість сеансу, не більш20 хв
Пред'явлення світлового стимулу проводили при заданому рівні фонового освітлення, які відображені в табл. 2.2. Експериментально підібрано розташування світлодіодів і відстань між ними для забезпечення нерівномірності поля кадру.
При дії світлового стимулу враховували, з одного боку, поріг сприйняття зорового аналізатора, вище за який реакція на світлову дію не змінюється, а з другого боку - силу дії світла на тканини ока, щоб не допустити їх пошкодження. Пристрій для пред'явлення світло