РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Обсяг і матеріали клінічних досліджень
Під спостереженням находилось 210 хворих на ВХ ДПК середнього ступеня тяжкості, які перебували на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 6 з січня 1998 р. по грудень 2003 р., в тому числі 174 чоловіка - 82,8 % та 36 жінок - 17,2 %, віком від 20 до 53 років. Хворих на ВХ ДПК віком від 18 до 30 років було 73 особи (34,7 %), від 30 до 40 років - 92 особи (43,8 %), віком від 40 до 50 років - 37 осіб (17,7 %), віком більш 50 років - 8 осіб (3,8 %). Середній вік обстежених складав 36,4?1,7 років. В більшості випадків (152 хворих - 72,4 %) тривалість захворювання складала від 1 року до 5 років, у інших (58 осіб - 27,6 %) - від 5 до 10 років. Середня тривалість хвороби склала 8,5?0,6 років.
Діагноз ВХ ДПК в стадії загострення встановлювали на підставі комплексного клініко-анатомічного, лабораторного, рентгенологічного і ендоскопічного (з біопсією з зони виразкового дефекту для проведення уреазного тесту на виявлення Helicobacter pylori та проведення гістоморфологічного дослідження слизової оболонки шлунку) обстежень [173]. Експрес-виявлення Helicobacter pylori проводили всім хворим на ВХ ДПК до початку лікування і в кінці курсу лікування. У всіх 210 хворих було виявлене інфікування Helicobacter pylori. Всім хворим на ВХ ДПК призначали дієтотерапію - стіл № 1. Ерадикацію Helicobacter pylori в обстежених хворих проводили протягом 7 днів з використанням комбінації амоксициліну (по 1000 мг двічі на добу) та кларитроміцину (по 500 мг двічі на добу). Контроль ефективності ерадикації Helicobacter pylori проводили за результатами аероіонного, мікробіологічного і електрохімічного тестування [88, 115].
З метою проведення порівняльного аналізу клініко-патогенетичної ефективності комбінації блокатору Н2-рецепторів гістаміну - фамотидину та антиоксидантного комплексу "Три-Ві-Плюс", хворі на ВХ ДПК були розподілені за випадковою ознакою на 2 групи. До терапевтичного комплексу хворих контрольної групи (117 осіб) входили антисекреторні (омепразол в дозуванні 20 мг 2 рази на добу протягом 10 днів) препарати з дотриманням відповідного режиму і дієти та М1-холінолітики (гастроцепін - за 30 хвилин до їжі по 1 таблетці 2 рази в день) впродовж 3-4 тижнів з наступною поступовою відміною. Хворі дослідної групи (93 особи) додатково до базисної терапії замість омепразолу та М1-холінолітиків отримували фамотидин та антиоксидантний комплекс "Три-Ві-Плюс" по 1 таблетці 3 рази на добу всередину протягом 15 днів з наступним переходом на підтримуючу дозу - 1 таблетка в день. Курс лікування в групі складав 4 тижні.
З метою створення власних нормативних імунних та біохімічних показників нами було обстежено 47 дорослих практично здорових чоловіків і жінок віком від 20 до 52 років, які постійно мешкали в м. Києві. Всі обстежені були разовими донорами обласної станції переливання крові. Ретельне опитування і детальний огляд дозволили виключити в обстежених наявність хронічної патології, а також захворювань, перенесених ними за останні 6 місяців. У всіх обстежених дорослих брали кров на загальний її аналіз, після чого забирали кров з вени ліктьового згину для імунологічних та біохімічних досліджень.
2.2. Методи дослідження.
Виділення лімфоцитів з периферичної крові здійснювали в градієнті щільності фікол-верографін [157]. Відсоток виходу клітин складав 94-96. Визначення кількості клітин з маркерами CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25, CD95 проводили методом непрямої імунної флуоресценції з використанням панелі моноклональних антитіл виробництва науково-виробничого центру "Медбіоспектр" (Москва, Російська Федерація). Кількісне визначення імуноглобулінів класів А, М та G в сироватці крові проводили методом радіальної імунодифузії в гелі за Манчіні (1965) з використанням наборів "Імуноспектр" виробництва науково-виробничого центру "Медбіоспектр" (Москва, Російська Федерація) [23, 189]. Дослідження ЦІК в сироватці крові здійснювали методом преципітації з 2,5 %, 4,3 % і 7 % розчинами поліетиленгліколю [85]. Визначення ІЛ-1?, -2, -4 та і ФНП-? проводили в супернатантах лімфоцитів (концентрація 6 lg/мл) за допомогою комерційних наборів ELISA (Medgenix Diagnostics, Бельгія) [97].
Визначення МДА проводили за методом Стальної І.Д. та Гаришвілі Т.Г. (1977). Визначення дієнової кон'югації (ДК) ненасичених вищих масних кислот здійснювали за методом Стальної І.Д. (1977) [31]. Активність каталази вивчали за Королюк М.А. і співавт. (1988) [34, 83]. Активність СОД визначали спектрофотометричним методом [140]. Всі показники ПОЛ та системи антиоксидантного захисту вивчали як в сироватці крові, так і дуоденоцитах слизової оболонки дванадцятипалої кишки (біопсійний матеріал, отриманий під час фіброгастроскопії) [5, 6]. Визначення тромбоксану (ТхВ2), простацикліну (6-кето-ПГF1?), ПГЕ2, F2?, циклічних нуклеотидів в сироватці крові (цАМФ і цГМФ) проводили радіоімунним методом з використанням комерційних тест-систем фірми Amersham (Great Britain).
2.3. Математична обробка результатів
Достовірність розходжень вибіркових середніх розмірів оцінювали методом різниць, а достовірність розходження визначали за критерієм Стьюдента при відповідному ступені свободи. Взаємозв'язок між кількісними ознаками вивчали на основі коефіцієнтів кореляції, значимість яких визначалася за допомогою таблиці критичних значень коефіцієнтів кореляції для відповідних ступенів свободи. При дослідженні ефектів прямого і непрямого впливу показників на цільову ознаку був застосований метод аналізу колійних коефіцієнтів.
Для характеристики інтервалу індивідуальної норми був використаний метод дисперсійного аналізу для обчислення найменшої істотної різниці. Порівняння часток ознаки, яка вивчалась, здійснювалося за методом Фішера. В процесі аналізу вихідних даних виникала необхідність