Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України

РОЗДІЛ 2
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ДІЯМИ (АКТАМИ) ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
2.1. Загальні підстави (умови) відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) органів внутрішніх справ України
Визначення загальних умов відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) органів влади та управління провадиться нами на підставі дослідження генеральних та системи сингулярних деліктів. Зазначалось, що складність визначення підстав відшкодування шкоди притаманна всьому інституту позадоговірної відповідальності в основному за рахунок необхідності співвідношення інтересів публічного та приватного характеру. Встановлення "підвищеної відповідальності" за наслідки владних дій широкого кола суб'єктів, побудова цього виду зобов'язань на засадах безвинної відповідальності, зумовлює необхідність ще раз проаналізувати спірні питання, охоплені предметом дослідження.
Згідно з висновками попереднього розділу дослідження, до специфічних умов (підстав) відшкодування шкоди, завданої органами влади та управління були віднесені три групи обставин. Застосування такої конструкції для спеціальних випадків відповідальності у складі генерального делікту - завдання шкоди у сфері застосування владних повноважень - дає можливість стверджувати про загальний характер ознак владної діяльності, які завдають шкоди, здійснення цієї діяльності у сфері державно-владних повноважень, а також вчинення шкідливих дій під час виконання службових обов'язків.
Наприклад, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000[174], встановлює, що МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.
Формально вимоги щодо віднесення МВС України до суб'єктів зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої органами влади та управління, дотримані. Разом з тим п. 4 Положення про МВС України визначає, відповідно до завдань цього органу, основні обов'язки. Більшість із них має організаційній характер. Тобто, як орган влади, МВС зазвичай бере опосередковану участь у впливі на права і свободи громадян та організацій. Зазначено також, що МВС України має рахунки в органах Державного казначейства, печатку та статус юридичної особи. Відповідно до загальних ознак юридичної особи, МВС України може бути позивачем та відповідачем у суді, нести майнову відповідальність. Однак управління і спрямування діяльності МВС з боку Кабінету Міністрів і Президента України не дає можливості беззастережно стверджувати про автономність волі МВС, а відповідно й можливості покладання на нього відповідальності у повному обсязі. Тому, можливо, є сенс у встановленні процесуального положення МВС по спорах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок застосування владних повноважень у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. При цьому відповідачем притягувати органи Державного казначейства.
Необхідно враховувати також, що участь МВС України по спорах про відшкодування шкоди завданої внаслідок застосування влади можливо, на наш погляд, у випадках коли буде встановлена пряма невідповідність діяльності МВС вимогам закріпленим у нормативних актах. Тому важливим є прийняття законодавчих актів про систему МВС України та розподіл функціональних обов'язків.
На підтвердження тези про особливості суб'єкта наділеного владними повноваженнями у системі МВС України, необхідно навести Постанову Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року, № 844 "Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб"[176]. П. 1 зазначеної Постанови встановлює, що Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - Департамент) є урядовим органом державного управління, який діє у складі МВС і йому підпорядковується. Департамент у складі МВС, управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), відділи, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - підрозділи) становлять службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, керівним органом якої є Департамент.
Таким чином, Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб формально відповідає вимогам щодо визнання його самостійним суб'єктом зобов'язання у смислі статей 1173, 1175 ЦК України. Причому різні ланки Департаменту складають єдину сукупність підрозділів, віднесених до однієї загальнодержавної служби, що означає застосування конструкції відшкодування шкоди, у якій відповідачем виступає казна держави.
До загальних умов відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) органів внутрішніх справ України, необхідно відносити участь суб'єкта шкідливої діяльності - посадової чи службової особи.
Традиційним є віднесення ознаки статусу особи, яка завдала шкоди, до специфічних умов зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої діями (актами) влади. Визначення правового становища особи, що завдає шкоди у сфері виконання владних повноважень здійснювалося за двома напрямками: перелік повноважень, що характеризують компетенцію посадовця, а також визначення загальної формули, що вміщує у собі ознаки, піднесені до рівня наукової абстракції [155, с. 82].
Інші вчені презумують правовий статус посадової, службової особи як специфічну умову зо