РОЗДІЛ 2. Можливість укладення мирової угоди на різних стадіях
цивільного судочинства.
Мирова угода в суді першої інстанції. с.113
Мирова угода в апеляційному та касаційному провадженні. с.129
Мирова угода у виконавчому провадженні.
2.3.1. Примусове виконання мирової угоди. с.145
2.3.2. Укладення мирової угоди у виконавчому провадженні. с.153
Висновки до РОЗДІЛУ 2. с. 166
ВИСНОВКИ с. 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с.173
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах здійснення правової реформи й становлення правової
держави, подальшого закріплення гарантій прав і свобод фізичних та юридичних
осіб важлива роль відводиться судовій владі. Основним завданням цивільного
судочинства в умовах проведення правової реформи є забезпечення можливості
вільної реалізації прав осіб, які беруть участь у справі.
У сучасному суспільстві набуває все більшого значення диспозитивний метод
правового регулювання в різних галузях права, що втілюється у наданні права
сторонам відповідних правовідносин здійснювати саморегулювання своєї поведінки.
Із цим пов'язаний подальший розвиток альтернативних способів вирішення правових
конфліктів: третейський розгляд цивільно-правових спорів, примирення тощо.
Одним із основних принципів цивільного процесуального права України є принцип
диспозитивності, змістом якого є широке коло правомочностей, від здійснення
сторонами яких залежить розвиток процесуальної діяльності по справі. Однією з
форм прояву принципу диспозитивності є гарантована законом можливість сторін
при досягненні домовленості припинити спір шляхом укладення мирової угоди.
Здійснення права на укладення мирової угоди є ефективним способом врегулювання
спору та ліквідації правового конфлікту між сторонами матеріального
правовідношення. Визначення природи та функціональної ролі диспозитивних засад
цивільного судочинства, поняття та змісту принципу диспозитивності у свою чергу
дозволить встановити необхідні системні властивості інституту мирової угоди.
Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена тим, що низка наукових праць
із даної тематики була створена ще в радянські часи та в правовому сенсі вже
значно застаріла для тлумачення нормативно-правових актів. Так, дана тема була
висвітлена Гукасяном Р.Е. в монографії «Проблема интереса в советском
гражданском процессуальном праве» (1970 р.), Зінченком А.І. у дисертації
«Мировые соглашения в гражданском судопроизводстве» (1981 р.). У Російській
Федерації ці проблеми висвітлювались Пілєхіною О.В. «Мировое соглашение в
практике арбитражного суда и суда общей юрисдикции» (2001 р.), Плєшановим А.Г.
«Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и
практики» (2002 р.), Давиденком Д.Л. «Мировое соглашение как средство
внесудебного урегулирования частноправовых споров (по праву России и некоторых
зарубежных стран» (2004 р.), Рожковою М.А. «Мировая сделка: использование в
коммерческом обороте» (2005 р.). В Україні дана тематика розглядалась у
дисертаціях Андрушко А.В. «Принцип диспозитивності цивільного процесуального
права» (2002 р.) та Шутенко О.В. «Проблемы диспозитивности в гражданском
процессе» (2003 р.). Окремі аспекти теми на рівні наукових статей та монографій
розглядались Боннером А.Т., Коміссаровим К.М., Святогором О., Орловою Л.М.,
Пушкар Є.Г., Тимченком Г.П., Тараненком В.Ф., Штефаном М.Й. та іншими
дослідниками. У національній процесуальній науці тема мирової угоди сторін,
порядок її примусового виконання залишаються дискусійними, що спричиняє
проблеми на рівні правозастосування, до того ж на науково-теоретичному рівні не
існує єдиної думки щодо їх вирішення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано
відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення
майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер
державної реєстрації 0186.0.070867), «Пріоритетних напрямків наукових і
дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і
впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період
2004-2009 років», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №
755 від 05.07.2004 року, а також «Пріоритетних напрямків досліджень
Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.»,
затверджених Вченою радою ХНУВС 05.01.2005 р.
Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження на підставі
наукового аналізу є вирішення проблем застосування норм, що регулюють укладення
та реалізацію мирової угоди з урахуванням сучасного розвитку диспозитивних
засад у цивільному судочинстві, формулювання теоретичних висновків та
практичних рекомендацій, що спрямовані на забезпечення оптимізації цивільної
процесуальної форми та ефективності інституту мирової угоди в цивільному
судочинстві.
Мета наукового дослідження зумовила задачі наукового пошуку: дослідити правову
природу та зміст принципу диспозитивності цивільного процесу; визначити правову
природу, характерні ознаки та поняття мирової угоди, місце інституту мирової
угоди в рамках матеріального і процесуального права; встановити і узагальнити
підстави й умови визнання судом мирової угоди на різних стадіях цивільного
судочинства, критерії оцінки відповідності мирової угоди вимогам законодавства;
визначити механізм примусової реалізації угод, укладених у зв’язку з
врегулюванням спору; визначення ефективності та доцільності інституту мирової
угоди у цивільному судочинстві України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що характеризуються диспозитивним
методом правового ре