РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ)
ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ
2.1. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України
В екологічному праві інститут права природокористування є традиційним, але останнім часом стабільність його змісту є відносною. Це зумовлено, насамперед, розширенням кола об'єктів та суб'єктів права природокористування, розвитком принципів екологічного права та іншим.
Правові норми, які регулюють відносини з комплексного використання природних об'єктів В(м)ЕЗ є необхідною складовою правового інституту природокористування. При цоьму слід зазначити, що у вітчизняній еколого-правовій науці не виділяють такого виду природокористування, як "користування природними об'єктами В(м)ЕЗ", хоча правове регулювання цих відносин набуло окремого законодавчого розвитку у відповідних підзаконних актах України. Це зумовлено, насамперед, правовим режимом В(м)ЕЗ та комплексністю природокористування у В(м)ЕЗ, що впливає на формування змісту правового режиму її природних ресурсів.
Право природокористування у В(м)ЕЗ - це об'єктивне право, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо користування природними об'єктами даної зони. За допомогою цих норм визначається процедура надання природних ресурсів В(м)ЕЗ у користування та припинення природокористування у цій зоні, права та обов'язки природокористувачів та інше. З огляду на комплексність суб'єктивних прав користувача природними об'єктами В(м)ЕЗ України, на нашу думку, буде доречним вживати термін "право користування природними об'єктами В(м)ЕЗ".
Право користування природними об'єктами В(м)ЕЗ є одним з суб'єктивних прав, зміст якого складає правомочність суб'єкта користуватися цими об'єктами та право безпосередньої їх експлуатації в межах, визначених чинним законодавством, з метою вилучення з них корисних властивостей і якостей для забезпечення власних інтересів 174. Право користувачів на спеціальне використання водних живих ресурсів в цілому передбачене п.7.1. Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря №164, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 року 175 (далі - Правила промислового рибальства №164). Право безпосередньої експлуатації природних ресурсів В(м)ЕЗ (зокрема, її водних живих ресурсів) підтверджується відповідними адміністративними актами органів державної влади: дозволами, рибальськими чи промисловими квитками, талонами тощо. Дозволи видаються Міністерством рибного господарства (нині - Державний департамент рибного господарства України), а промислові квитки та талони - державними органами рибоохорони 176. Захист суб'єктивного права користування природними ресурсами В(м)ЕЗ передбачається, наприклад, п. 7.3. Правил промислового рибальства №164, що закріплює право на компенсацію збитків, завданих користувачам порушенням природоохоронного законодавства юридичними або фізичними особами, а також п 7.4. Правила промислового рибальства №164, який закріплює право користувачів оскаржувати в установленому порядку рішення державних органів і посадових осіб, що порушують їхні права на використання водних живих ресурсів. Таким чином, право користування природними об'єктами В(м)ЕЗ України є усталеним, стабільним та передбачає самостійний захист природокористувачем своїх прав.
В сучасному екологічному праві звертається увага на більш широкий зміст терміну "використання" на відміну від "користування". Зміст терміну "використання" пов'язаний із правомочностями володіння та розпорядження природними ресурсами. Користування стосується лише володіння природними ресурсами. З іншого боку, не слід нехтувати традиційним розумінням цих термінів з огляду на природні властивості та економічне значення природних ресурсів В(м)ЕЗ. Так, використання природних ресурсів В(м)ЕЗ є за своїм змістом тим же користуванням ними, але відмінність полягає у кінцевому результаті: використання передбачає здійснення єдиноразового акту користування, тобто вилучення цінних властивостей з предмету матеріального світу і тому може характеризуватися як експлуатація природних ресурсів.
З метою забезпечення раціонального використання та охорони природних ресурсів, державою встановлюються обов'язкові умови природокористування. На нашу думку, природокористування є більш широким за своїм значенням, ніж використання, оскільки його зміст охоплює користування природою в цілому та відповідне використання природних ресурсів. Саме природокористування в сучасній еколого-правовій науці розуміють в широкому значенні. До свого змісту воно включає не лише використання певних природних об'єктів та ресурсів, але й: "... інші види екологічно значущої діяльності, наприклад, видалення в навколишнє природне середовище (в атмосферу, у водні об'єкти, надра) різноманітних відходів" 177. При цьому слід пам'ятати, що: "право природокористування і право по користуванню різними об'єктами природи співвідносяться тут як загальне з окремим" 178. Зокрема, Т.В. Бакрадзе звертав увагу на специфічність вживання у міжнародному праві терміну "використання": "у Світовому океані живі ресурси не використовуються безпосередньо, а вилучаються для подальшого використання" 179. З огляду на все це, стає зрозумілою пропозиція В.В. Петрова розглядати природокористування, як: "використання корисних для людини властивостей довкілля - екологічних, культурних, оздоровчих та інших. Тому до змісту природокористування входять різноманітні його форми - екологічна (провідна форма),економічна, культурно-оздоровча" 180. Зокрема, метою використання живих ресурсів В(м)ЕЗ є одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції 181.
При здійсненні природокористування у В(м)ЕЗ суверенні права прибережної держави залишаються незмінними та природні ресурси даної зони є виключною власністю народу України. Окрім цього, на водні живі ресурси В(м)ЕЗ поширюється правовий режим рибальства, що визначається підзаконними норма