РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
2.1. Склад і структура фінансових ресурсів акціонерних товариств
Мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення ефективного розвитку акціонерних товариств, здійснюється за рахунок внутрішніх (прибуток, амортизаційні відрахування) та зовнішніх (емісія цінних паперів, залучення банківських кредитів) джерел. Розмір і ціна залучуваних із зовнішніх джерел фінансових ресурсів визначається інвестиційною привабливістю акціонерних товариств.
Як відзначають вітчизняні науковці [70, с. 51; 71, с. 62], світовою практикою моделі корпоративного управління за критерієм джерел мобілізації додаткових фінансових ресурсів поділяються на дві групи - ринково орієнтовані (джерело фінансування - фондовий ринок) і банківсько орієнтовані (фінансування організовується фінансовими інститутами бізнес-групи).
Так, на думку О.Мендрула і німецька, і японська моделі корпоративного управління, а також українська належать до банківсько орієнтованої; щодо більшої схожості національної моделі до японської, то це викликано особливою роллю вітчизняних промислово-фінансових груп, подібної ролі кейрецу. В.Коваленко [70, с. 90] відзначає, що хоча зовні українська модель побудови фінансово-промислових груп нагадує японську, при ближчому ознайомленні часто можна помітити риси німецької моделі - перехресне володіння різними власниками, або ж формування бізнес-групи довкола одного ключового банку, наприклад, УкрСиббанку чи ПриватБанку. Проте незважаючи на концептуальну подібність у підходах до вибору джерел фінансування до банківсько орієнтованої моделі, для більшості вітчизняних бізнес-груп фінансові інститути відіграють не ключову, а сервісну роль.
Такої ж думки щодо пріоритетності джерел фінансових ресурсів в сьогоднішніх умовах розвитку економіки дотримується і Пересада А.А.: "українська економіка, очевидно, тяжіє до банківськоорієнтованого типу фінансової системи ..., а промисловий сектор через глибоку економічну кризу не в змозі самостійно забезпечити необхідний рівень вкладень у модернізацію та реструктуризацію виробництва [73, с. 297]".
Пріоритетність банківського кредитування у структурі джерел фінансування вітчизняних підприємств відзначає також Шестопал Г.С., який зазначає, що "кедити банків є основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності українських підприємств [74, с. 151]". Відсутність достатніх за обсягом коштів для структурної перебудови, освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції та послуг зумовлює домінуючу роль зовнішніх джерел фінансування їх інвестиційної діяльності [74, с. 3].
Провідна роль банківської системи у забезпеченні підприємств фінансовими ресурсами відзначається і російськими науковцями. Зокрема Храброва И.А. стверджує, що "на етапі становлення ринкових відносин банки - єдиний інститут, який може забезпечити фінансування реструктуризації підприємств, більш-менш ефективне управління новоствореними акціонерними товариствами й холдингами, контроль менеджерів, тобто зняти інсайдерські конфлікти на етапі розвитку корпоративного права й інфраструктури фондового ринку [75 с. 71]". В свою чергу нам хотілось би виділити з цієї цитати тезу про пріоритетність банківського фінансування саме в умовах нерозвинутості системи корпоративного управління і фондового ринку.
Про переважно банківсько-орієнтований характер фінансових систем більшості країн світу пишуть Бровков С. і Руденко Л. [76, с. 40].
Розглядаючи проблеми фінансування вітчизняних акціонерних товариств Сазонець І.Л. в якості одного з визначальних факторів інвестування називає інфраструктуру інвестиційної діяльності акціонерного товариства, під якою автор має на увазі елементи організаційно-правового середовища акціонерного товариства, які дозволяють йому повноцінно функціонувати на інвестиційному ринку [77, с. 170]. До елементів інвестиційної інфраструктури акціонерних товариств належать інвестиційні фонди і компанії, банки (спеціалізовані та універсальні), страхові компанії, стратегічні та портфельні інвестори, корпоративні пенсійні фонди, фонди венчурних інвестицій тощо.
Розбудова інфраструктури інвестиційної діяльності акціонерних товариств на основі моделей, апробованих у країнах з розвинутою ринковою економікою, здатна вивести процес формування фінансових ресурсів акціонерних товариств України на якісно новий рівень.
Інтенсифікація формування зовнішніх джерел фінансових ресурсів через механізми вітчизняного фондового ринку спостерігається починаючи з 2000 року. Так, у річному звіті Першої фондової торговельної системи 2003 рік визначається як найбільш вдалий для ринку корпоративних цінних паперів України. Головним чинником, який сприяв формуванню такої кон'юнктури фондового ринку України, став перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки. Якщо у 2000-2002 pp. стимуляційну функцію зростання економіки України відігравали головним чином екстенсивні фактори (нарощування економіки за рахунок завантаження вільних виробничих потужностей, використання наслідків глибокої девальвації гривні в період світової фінансової кризи 1997-1998 pp., погашення боргів із заробітної плати та пенсій тощо), то у 2003 р. - інтенсивні. Підприємства розпочали активно оновлювати основні виробничі фонди, що призвело до стрімкого зростання інвестиційного попиту та масового залучення інвестицій через механізми фондового ринку [78, с. 4].
Зміст статутної діяльності підприємств, установ та організацій полягає у виробництві та реалізації товарів, наданні послуг, виконанні робіт, ведені торгівельної діяльності тощо. Організація і ведення зазначених видів діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення. З розвитком ринкових відносин з'явилось багато нових способів фінансування (наприклад, емісія акцій, прискорена амортизація тощо) і теоретично розширились можливості щодо залучення коштів. Проте, вітчизняні підприємства втратили колишні джерела фінансування; так, наприклад, державна під