РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Умови та особливості формування трудових ресурсів
Досліджуючи питання використання трудових ресурсів, слід володіти повною інформацією про особливості їх формування, трудовий потенціал регіону і його використання.
Нині формування трудових ресурсів села відбувається в умовах переходу до ринкових відносин, що супроводжується трансформацією відносин власності на землю і майно, розвитком нових форм господарювання, децентралізацією сільськогосподарського виробництва (застосуванням нових ефективних технологій, що забезпечують зростання продуктивності праці і спричиняють вивільнення працівників з галузі). Ці процеси істотно впливають на формування трудових ресурсів аграрного виробництва.
Структура трудових ресурсів і зайнятості сільського населення області формувалася під впливом великої кількості взаємопов'язаних і взаємозалежних чинників, інтенсивність дії яких обумовлено часом. Це зокрема, природні умови, географічне положення, історичні процеси, економіко-географічні особливості розвитку, які істотно вплинули на сучасну спеціалізацію регіону. Сільськогосподарська галузь є однією з основних в економіці області, на яку сьогодні впливають наслідки процесів реформування на селі.
Перехід України до ринкової економіки здійснюється в умовах структурної кризи, яка супроводжується зростанням соціальних та економічних проблем села. Основними з них є демографічна криза, проблема зайнятості селян, формування ринку праці, зміни трудових відносин тощо.
При аналізі соціально-економічного розвитку галузі у Тернопільській області важливо і необхідно враховувати демографічні аспекти. Оскільки демографія є сукупністю знань про відтворення народження, а сільське населення є джерелом поповнення трудових ресурсів, природною основою формування робочої сили в аграрному секторі.
Сучасна й очікувана демографічна ситуація в сільській місцевості потребує серйозної уваги владних структур і всіх авторитарних політичних сил незалежно від їх політичної спрямованості. В рішеннях, законах, підзаконних актах, що приймаються владними структурами в різних сферах соціально-економічної політики, повинен враховуватися демографічний фактор, оскільки демографічні наслідки неминуче позначаються на будь-якій сфері економіки суспільного життя й культури.
Чисельність сільського населення України буде зменшуватись до 2026р. Навіть відчутне поліпшення режиму відтворення селянства не зможе компенсувати несприятливого впливу на чисельність селян їх вікової структури. За прогнозами Інституту економіки НАНУ [144], Національного агентства з питань інформації при президентові України (ДНДІМЕ) та інших наукових закладів, вона може коливатися в межах 14,2-14,8 млн. чол., а питома вага сільського населення зросте до 31,6-33,8 %. Деякі позитивні зміни відбудуться у віковому складі селян; частка дітей до 15 років практично залишиться незмінною (становитиме 21,1 %), питома вага осіб працездатного віку зросте на 5,9 пункта і дорівнюватиме 55,4 %, а частка осіб похилого віку зменшиться на 5,7 пункта і становитиме 23,5 %. У 2000-2010рр. старіння населення в селах призупиниться і на початок 2011 р. його рівні у сільській місцевості і міських поселеннях майже зрівняються. У наступні роки рівень постаріння в селах знижуватиметься. Поліпшення вікового складу сільського населення відбуватиметься за рахунок поступового переміщення найбільших його деформацій у старші вікові групи, більшої ніж у містах, народжуваності та особливостей міграції населення [128].
Демографічна криза в цілому обумовлена економічним спадом, який особливо відчутний в сільськогосподарській галузі. Впродовж останнього десятиріччя простежується стійка тенденція до зменшення кількості населення України. До 1993 р. загальна чисельність населення зростала і становила 52,2 млн. чоловік, а потім, внаслідок негативних явищ - зменшення народжуваності, висока загальна і дитяча смертність, різке зниження природного приросту населення, низький рівень середньої тривалості життя, скоротилася до 47,2 млн. чоловік. Цей процес адекватно відображається і в сільській місцевості.
Ідея про те, що в ринкових умовах господарювання, заснованій на приватній власності, селянин буде зацікавлений у великій сім'ї, є догмою, оскільки суспільство буде орієнтуватись на західні стандарти. А у світі відбувається зменшення питомої ваги сільського населення, пов'язаної із зменшення потреби у трудових ресурсах на селі. Це обумовлено розвитком науково-технічного прогресу, в результаті якого впроваджуються новітні технології, вдосконалюється сільськогосподарська техніка. Як наслідок, відбувається перерозподіл трудових ресурсів за сферами діяльності, який характеризується збільшенням трудових ресурсів у сферах торгівлі, послуг, освіти і зменшення кількості зайнятих у сільському господарстві.
Всі вище перераховані ознаки стосуються і демографічних процесів у Тернопільській області, хоча регіон, як і всі інші області України має свою специфіку в соціальному та економічному розвитку. Відповідно до проведеного в 2001 р. Всеукраїнського перепису населення, були отримані об'єктивні та цілісні дані щодо загальної кількості населення регіону, його демографічні та соціально-економічні характеристики.
Під час перепису враховувались дві категорії населення: наявне і постійне. До наявного населення належали особи, які на момент перепису перебували в даному приміщенні, незалежно від того проживали вони в ньому постійно чи тимчасово, а також особи які були не вдома, але на території населеного пункту, де звичайно проживають, або виконували службові обов'язки навіть за межами цього населеного пункту, наприклад працівники залізничного, автомобільного, водного, повітряного транспорту, особи які працювали в нічних змінах, були на постах чергування та інших роботах, перебували в цілодобових дитячих садках і яслах, були в дорозі, зустрічали або проводжали пасажирів.
До постійног