РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ОПТОВОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1. Економіко-організаційне забезпечення оптової реалізації агропродовольчих ресурсів переробним підприємствам та організаціям споживчої кооперації
Обмін агропродовольчими ресурсами виступає як опосередковуючий момент між сільськогосподарським виробництвом та обумовленим ним розподілом, з одного боку, та споживанням продукції сільського господарства, з іншого.
В АПК створюється продукція, яка є предметом праці та предметом споживання. Вона розподіляється за кількома основними каналами, серед яких виробниче споживання займає значне місце (рис. 2.1).
При розподілі каналами першого блоку сільгосппродукція використовується для створення насіннєвого та фуражного фонду, відтворення поголів'я худоби, для обміну окремих сільськогосподарських продуктів на інші. В цьому випадку реалізовані засоби виробництва забезпечують відшкодування спожитих та розширення виробничих ресурсів сільського господарства, здійснення біологічного кругообігу. Частка агропродовольчих ресурсів, що реалізується цими каналами, порівняно невелика. За нашими підрахунками вона становить близько 7-10% всієї продукції АПК.
Агропродовольчі ресурси, що реалізуються каналами другого блоку, призначені для задоволення виробничих потреб. Безпосередньо на сільськогосподарській сировині працює близько 30 галузей промисловості, а на матеріалах та напівфабрикатах з неї - близько 60 [83, с.9]. Споживачами при цьому виступають численні господарські організації та підприємства, суб'єкти і не суб'єкти АПК. Величина цього блоку становить 23-25% товарної продукції і має тенденцію до зменшення. Детальніша кількісна та
якісна характеристика каналів другого блоку буде проведена нижче.
Об'єктами закупівель для потреб переробних підприємств та підприємств споживчої кооперації є сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та сировина.
До сільськогосподарської продукції, як зазначалося вище, належить продукція, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами та (або) в господарствах населення і яка не пройшла первинну чи промислову обробку (худоба, птиця, кролі, нутрії, молоко незбиране, яйця, зерно, бобові, насіння олійних культур, картопля, овочі, плоди, горіхи й інші). Продукти переробки - це продукти, що пройшли первинну чи промислову переробку (м'ясопродукти, молокопродукти, олія, цукор, борошно, крупи, крохмаль, а також овочі і фрукти первинної та промислової переробки).
Розглянемо детальніше особливості сучасної реалізації агропродовольчих ресурсів переробним підприємствам.
На вітчизняному ринку діє значна кількість суб'єктів, що займаються закупівлею агропродовольства. Так, станом на 2005 рік в Україні діяло 2016 сільськогосподарських кооперативів (в тому числі 72 переробних, 172 заготівельно-збутових та 434 багатофункціональних) а також 23987 заготівельних пунктів (з них 17381 - з приймання молока, 2094 - живої худоби та птиці, 2460 - плодоовочевої продукції, 2014 - інших видів агропродовольчих ресурсів). Обсяги продукції, які були закуплені цими структурами, подані в табл. 2.1 ([200, с.8], [216, с.49], [231, с.136]).
Дані табл. 2.1 свідчать про різке зниження обсягів реалізації агропродовольчих ресурсів переробним підприємствам за останні 15 років. Порівняно з 1990 р. обсяги продажу зменшилися в середньому на 93,1%, в тому числі продукції рослинного походження - на 93,7%, тваринного - на 93,2%. Суттєво змінилася також структура реалізації.
Причин такої ситуації є кілька. Пов'язане це насамперед із загальною кризою в сільськогосподарському виробництві, що призвело до значного скорочення обсягів реалізованого агропродовольства. Частина сільгоспвиробників створили власну переробну базу. Крім того, окремі
переробні підприємства через різні причини (незадовільний стан матеріально-технічної бази, відсутність обігових коштів, невідповідність готової продукції вимогам якості та попиту споживачів, жорстка збутова конкуренція) втратили свої позиції на ринку і, відповідно, значно скоротили або і взагалі припинили діяльність. Така ситуація є характерною найчастіше для цукрових заводів, підприємств з виробництва етилового спирту, плодоовочевих консервів, рибної продукції, круп, маргарину, крохмалю, макаронних і дієтичних продуктів [207, c.6].
Іншим визначальним фактором є переорієнтація аграрних виробників на інші канали збуту своєї продукції, якими в останні роки стали ринок та реалізація продукції безпосередньо населенню в рахунок оплати праці переважно в рахунок оплати боргів із заробітної плати за попередні періоди. Також з початком формування ринкових структур на ринку агропродовольства з'явилася значна кількість посередницьких структур (найчастіше неорганізованих), які працювали з сільськогосподарськими товаровиробниками, що, відповідно, також призводило до зменшення обсягів закупівель у комерційному ланцюжку "сільгоспвиробник - переробне підприємство". У багатьох випадках кон'юнктура цін реалізації на зовнішньому ринку складалася набагато сприятливіше, що дозволяло отримувати надприбутки і орієнтувало виробників агропродовольства та трейдерів на експортний вектор.
Проведемо детальніший аналіз ситуації, що склалася при реалізації переробним підприємствам окремих видів агропродовольчих ресурсів.
Зерно є одним із стратегічних видів сільгосппродукції. Його зберіганням і переробкою в Україні станом на 2005 рік займалося 19571 підприємство (в тому числі переробкою - 9389 підприємств). Із загального обсягу надходжень зерна на ці підприємства 48% становили надходження від сільгосппідприємств, 50% - від комерційних структур та 2% - від господарств населення. На державному ринку нині домінують Українська зернова спілка (підприємці і представники Міністерства аграрної політики) і Українська зернова асоціація (підприємці) та державні компанії. Так, приблизно 120 елеваторів належать членам Української зернової спілки, 86 підприємств підпорядковані