РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Методи дослідження, які застосовуються в роботі, носять комплексний характер і
включають такі приватні методики:
1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.
2. Антропометрія.
3. Педагогічне спостереження.
4. Тестування параметрів моторики.
5. Педагогічний експеримент.
6. Тензодинамографія.
7. Стабілографія.
8. Міотонометрія.
9. Методи математичної статистики.
2.1.1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури
У період підготовки й процесу роботи над дисертацією було проаналізовано понад
300 літературних джерел, які розкривають проблеми теорії і методики спортивного
тренування та багаторічного процесу спортивної підготовки у волейболі.
Вивчалися біомеханічні особливості моторики, теоретичні основи й методичні
особливості побудови й використання фізичних вправ на різних етапах підготовки
та їх вплив на технічну майстерність, рівень фізичної підготовленості
спортсменів різних вікових груп, а також вплив фізичних вправ на біомеханічні
якості скелетних м’язів, біокінематичні та біодинамічні характеристики рухів
волейболістів.
2.1.2. Антропометрія
З метою визначення соматометричного профілю волейболістів була складена
програма вимірювань, до якої входило дослідження таких показників: маса тіла;
довжина тіла, голови, тулуба, верхньої кінцівки, плеча, передпліччя, кисті,
нижньої кінцівки, стегна, гомілки, стопи; окружність грудної клітки (ОГК) (на
вдиху, на видиху); обхват плеча, передпліччя, стегна, гомілки. Усі вимірювання
проводилися відповідно вимог кожної методики [2, 24, 29, 49, 90, 105, 130].
Антропометричні вимірювання здійснювались для кожного випробуваного в положенні
стоячи. Маса тіла визначалась за допомогою медичних вагів (точність – 50 г),
довжина тіла – за допомогою ростоміру (точність – 0,5 см), обхватні розміри
тіла – сантиметровою стрічкою (точність – 0,5 см), подовжні розміри тіла –
металевим штанговим антропометром Мартіна (точність – 0,1 см).
2.1.3. Педагогічне спостереження
Педагогічне спостереження та аналіз відеоматеріалів проводились за змагальною
діяльністю волейболістів різних вікових груп на іграх Всеукраїнської дитячої
ліги, Національної першості, Чемпіонату України серед чоловічих команд майстрів
першої та вищої ліг, збірних команд України та провідних команд світу на
міжнародних змаганнях різного рангу. Усього проаналізовано 150 ігор різного
рівня, що дозволило нам визначити специфіку рухової діяльності спортсменів
різного віку, структуру змагальної діяльності волейболістів, частку основних
технічних дій у волейболі, реалізаційну ефективність техніко-тактичної
майстерності спортсменів.
2.1.4. Тестування параметрів моторики
Фізична підготовленість спортсменів визначалася за допомогою педагогічного
тестування з урахуванням наукових положень і конкретних даних, викладених у
роботах В.М. Зациорського [77], М.А. Годіка [43], В.А. Запорожанова,
Ф.Х. Хоршида [74], В.О. Романенка [186, 187], Л.П. Сергієнка [99, 196],
І.Д. Глазиріна [41], Т.Ю. Круцевич [104], В. Erblom [242] та інших, і
документів, що регламентують контрольні вимоги до фізичної підготовленості
волейболістів [31, 32, 33, 70, 141, 263 та інші].
У зв'язку з вищенаведеним використовували такий комплекс тестів: стрибок у
довжину з місця; стрибок угору з місця; стрибок угору з розбігу; човниковий біг
3х10 м; човниковий біг 6х5 м; біг 92 м ("ялинка"); біг 30 м з високого старту;
біг 5 хв.; біг 10 с на місці; кидок набивного м’яча 1 кг двома руками з-за
голови стоячи; кидок набивного м’яча 1 кг двома руками з-за голови сидячи;
кидок набивного м’яча 1 кг двома руками з-за голови в стрибку; підтягування з
вису на перекладині.
Контрольні показники, що реєструвалися, були апробовані багатьма фахівцями для
вирішення аналогічних дослідницьких і управлінських завдань. Вони широко
використовуються в повсякденній науково-педагогічній та навчально-тренувальній
практиці для вивчення й опису стану рухової функції юних волейболістів [31, 32,
33, 70, 141, 263 та інші].
2.1.5. Педагогічний експеримент
Метою педагогічного експерименту було вивчення механізмів впливу спеціальних
засобів навантаження на біомеханічні характеристики техніки основних рухових
дій волейболістів різного віку. Спеціальним засобом навантаження виступав
гіпергравітаційний костюм конструкції А.М. Лапутіна [111], у якому вантажі
розташовані в області локалізації центрів мас біоланок тіла спортсмена.
Досліджувані в гіпергравітаційному костюмі з диференційованим розташуванням
ваги додаткового обтяження на окремі біоланки тіла людини виконували стандартну
навчально-тренувальну роботу. Величина додаткового обтяження варіювалась у
межах від 3 до 10 % від маси тіла спортсмена.
В основу дослідження було покладено збереження біомеханічної структури рухів
при виконанні основних технічних дій. В усіх випадках застосовувались такі
інструментальні методи контролю, як стабілографія та електротензодинамографія.
За результатами біомеханічного контролю координаційної та біодинамічної
структури рухів при виконанні технічних дій волейболістами різних вікових груп
вносилися корекції додаткового обтяження, що моделює умови гіпергравітації.
Встановлено, що у волейболістів кадетської групи система обтяжень вагою до 5 %
від маси тіла, а у волейболістів молодіжної групи – до 6 % не змінює природну
векторну структуру гравітаційних взаємодій і не порушує геометрію мас тіла
людини.
Застосовувати її в навчально-тренувальному процесі з метою вдосконалення
технічної майстерності можна лише в тому випадку, коли рухова навичка доведена
до автоматизму. У цьому випадку гіпергравітаційне навантаження буде позитивно
впли
- Київ+380960830922