РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ СЛІДЧИХ ПОМИЛОК
2.1. Можливості застосування загальнонаукових методів для вивчення слідчих
помилок
Слідчі помилки - явище складне й різноманітне, що спричиняє багатоярусність та
різноаспектність їх вивчення і вимагає застосування різних за змістом та
призначенням методів, прийомів і засобів пізнання.
У літературі відзначається, що багатьом дослідженням різних аспектів слідчої
практики (а слідчі помилки безпосередньо з нею пов'язані) притаманна
обмеженість методів збору й обробки практичного матеріалу. Як правило, це
одержання кількісних показників із досліджуваного питання та з'ясування думки
користувачів конкретними засобами або представників певного виду діяльності
[19, c. 54].
Слід зазначити, що для реального пізнання слідчої практики цього недостатньо,
оскільки оцінити конкретне дослідження й потребу в його проведенні для практики
можливо лише при застосуванні сукупності кількісних і якісних показників за
кожним аспектом досліджуваної проблеми. Зазначене має безпосереднє відношення й
до вивчення слідчих помилок. На жаль, доводиться констатувати, що методології
вивчення слідчих помилок у юридичній науці не приділялося достатньої уваги.
Такий стан речей може негативно позначитися на повноті й глибині їхнього
вивчення та обумовлює необхідність дослідження зазначеної проблеми.
Кожний метод пізнання відрізняється своїми можливостями проникнення в сутність
досліджуваного об'єкта, виявлення та розкриття його властивостей і ознак. У
свою чергу, ці можливості конкретизуються характером пізнаваного об'єкта, а
також конкретними цілями його вивчення. У зв'язку з цим, ми вважаємо, що
ефективним для дослідження слідчих помилок буде розгляд кожного методу окремо.
У криміналістиці використовується багато різноманітних методів пізнання,
кількість яких збільшується разом із розвитком самого криміналістичного знання
й продовжує зростати за теперішнього часу. Вважаємо за доцільне розглядати
методи вивчення слідчих помилок, виходячи з їхньої класифікації [152; 55], що
сформована в теорії пізнання та криміналістиці.
Отже, всезагальний метод пізнання – діалектика. Найважливіше значення
діалектичного методу полягає в тому, що він як для криміналістики, так і для
інших наук є базовим, тобто таким, на якому ґрунтуються і з якого випливають
усі інші методи. Діалектика озброює дослідника знанням загальних категорій і
законів пізнання. Велике значення для криміналістики мають її основоположні
принципи загального зв'язку, становлення і розвитку, матеріальної єдності
світу, причинності, зворотного зв'язку, системності, які знаходять своє
вираження в діалектичних законах єдності і боротьби протилежностей, переходу
кількісних змін у якісні та заперечення заперечення.
Спираючись на діалектичний метод, необхідно намагатися досліджувати досудове
слідство в розвитку, динаміці; виявляти фактори, що впливають на якість і
ефективність діяльності слідчого; розкриваючи причини слідчих помилок,
розташовувати їх системно-ієрархічно, враховуючи як суб'єктивні, пов'язані з
пізнанням слідчим обставин справи, доказової інформації тощо, його
морально-вольовими якостями, так і об'єктивні (освітні, правові,
організаційні).
У літературі, присвяченій ефективності правосуддя, висловлюється думка, що за
допомогою діалектики необхідно «знаходити кількісну міру вираження якості
правосуддя, виявити в статистичному масиві судових рішень необхідне й
випадкове, сутність і явище; показати можливості свідомого впливу на правосуддя
з метою підвищення його ефективності через такі соціальні «регулятори», як
політика, право, мораль» [179, c. 118]. З цією точкою зору ми цілком згодні.
При відповідному застосуванні розглянутого судження до діяльності слідчих, його
можна використати і для дослідження проблеми слідчих помилок.
Наступною групою в пропонованій нами класифікації є загальнонаукові методи
дослідження, застосовувані більшою або меншою мірою в усіх науках про природу,
суспільство і т. ін.
Історичний і логічний методи. Виходячи з положень методології наукового
пізнання [203; 106; 109], зазначені методи розглядаються нами в сукупності.
Обидва методи - й історичний, і логічний - застосовуються для дослідження
складних об'єктів, що розвиваються й використовуються тільки там, де так чи
інакше предметом дослідження стає історія об'єкта. Сутність історичного методу
полягає в тому, що історія досліджуваного об'єкта відтворюється у всій
багатогранності, з урахуванням всіх зиґзаґів і випадковостей його розвитку.
Логічний же метод відтворює в мисленні складний об’єкт, що розвивається (або
розвивався) у формі історичної теорії. Тобто використання в дослідженні
логічного методу вимагає відсторонювання від усіх історичних випадковостей,
поворотних явищ у розвитку об'єкта і вичленування найголовнішого,
визначального, істотного.
При вивченні слідчих помилок розглянуті методи можуть реалізовуватися і в
історично-правовому аналізі, використовуваному для виявлення розвитку
застосовуваного слідчими законодавства, а також в історичному підході до
слідчої практики й виявленню на цій основі різних тенденцій, що підлягають
інтерпретації (наприклад, наявність помилок у діяльності слідчих, дослідження
їх феномена наукою, вивчення динаміки слідчих помилок, їх структури, причин і
т. ін.).
Можна припустити, що виникнення слідчих помилок пов'язане з зародженням такого
соціального явища як злочин, а також появою осіб (органів), в обов'язок яких
входило їхнє розслідування [Примітка. Необхідно відмітити, що для існуючих на
той час форм кримінального процесу, характерним було об’є
- Київ+380960830922