РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ СИНТАКСИСУ
НА ЗАСАДАХ КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ
2.1. Мета, завдання, вихідні положення експериментально-дослідного навчання
Аналіз наукової літератури, стану вивчення курсу синтаксису сучасної української мови у вищому навчальному педагогічному закладі, дані констатувального зрізу дозволили зробити висновок про необхідність і доцільність упровадження комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису поряд із системно-описовим. Такий підхід розглядаємо як цілеспрямовану, суб'єктно-суб'єкту організацію навчального процесу, основою якого є комунікативна діяльність студентів, що спрямована на вивчення синтаксичної будови мови в динамічному аспекті мовотворення, дослідження мовних одиниць в умовах конкретного мовленнєвого акту, встановлення відмінностей у функціонуванні синтаксичних засобів у різних ситуаціях спілкування, що, в свою чергу, сприяє формуванню в студентів комунікативних умінь і навичок із синтаксису.
Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксису вважаємо одним із ефективних шляхів реформування мовної освіти у вищій школі, оскільки він забезпечує високу мотивацію в навчанні, відкриває можливості для самореалізації, міжособистісної взаємодії, сприяє формуванню професійної компетенції особистості.
Основною метою експериментального дослідження є розробка та перевірка ефективності створеної методичної системи, в основу якої покладено ідею поєднання провідних підходів до вивчення мови, зокрема синтаксису: системно-описового та комунікативно-діяльнісного. Потреба створення такої методики зумовлена вимогами сучасного суспільства до рівня мовного й мовленнєвого розвитку особистості, здатної спілкуватися за допомогою рідної мови у різних сферах суспільного життя; реформуванням мовної освіти, що безпосередньо пов'язане з реалізацією комунікативної мети курсу рідної мови. Відповідно до цього експериментальне навчання здійснювалось із урахуванням таких напрямів мовної підготовки вчителів української мови:
1. Оволодіння базою теоретичних знань сучасної лінгвістичної науки. На наш погляд, у процесі викладання курсу синтаксису сучасної української мови необхідно озброїти студентів тими знаннями, які, по-перше, відповідають сучасному рівню й перспективам розвитку лінгвістики та лінгводидактики, а по-друге, будуть застосовуватися в практичній діяльності майбутнього вчителя-словесника.
2. Удосконалення мовленнєво-комунікативних умінь майбутніх фахівців.
3. Вироблення лінгвометодичних умінь роботи з синтаксичним матеріалом відповідно до реалізації комунікативно спрямованого курсу рідної мови в загальноосвітній школі. Засобом формування професійно необхідних умінь можуть бути різні завдання до самостійної роботи студентів: ознайомитися з відповідними темами з синтаксису, програмними вимогами до їх вивчення; спробувати самостійно відібрати той теоретичний матеріал, знання якого необхідне для вчителя; дібрати вправи і завдання для роботи із синтаксичними явищами, дидактичний матеріал для реалізації різних навчальних цілей тощо.
Передбачалося, що таке спрямування курсу синтаксису сучасної української мови сприятиме успішній підготовці майбутнього фахівця до викладання досліджуваного розділу граматики в загальноосвітній школі відповідно до сучасних вимог і завдань мовної та мовленнєвої освіти учнів.
В експериментальному дослідженні ставилися завдання:
1. Скласти програму дослідного вивчення синтаксису на засадах інтеграції системно-описового та комунікативно-діяльнісного підходів.
2. Розробити і впровадити експериментальну методику вивчення синтаксису на комунікативно-діяльнісній основі.
3. Перевірити ефективність запропонованої методичної системи.
На основі аналізу наукової літератури, дисертаційних досліджень з проблеми та даних констатувального зрізу визначено вихідні положення експериментально-дослідної методики:
1. Комунікативно-діяльнісний підхід забезпечує взаємозв'язок між теоретичним вивченням курсу синтаксису сучасної української мови та його практичним оволодінням; між синтаксичною будовою мови та її мовленнєвою реалізацією. Усвідомлення лінгвістичної сутності синтаксичних одиниць створює основу для вироблення в студентів умінь правильно розуміти їх текстоутворювальну роль і доцільно використовувати у власних висловлюваннях.
2. Єдність структурно-синтаксичного, семантико-синтаксичного та функціонально-комунікативного опису в процесі вивчення синтаксичних одиниць. Взаємозв'язок зазначених напрямів синтаксичного аналізу зумовлений тим, що синтаксис організується різноманітними конструкціями, одиницями, що функціонують і виражають позамовний зміст та служать засобом комунікації. Тому практика викладання курсу синтаксису української мови потребує багатоаспектного дослідження синтаксичних одиниць у всьому розмаїтті їх структурних, семантичних та функціонально-комунікативних ознак.
3. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення синтаксичної будови мови передбачає посилити увагу до комунікативного аспекту дослідження синтаксису. Знання особливостей реалізації та пристосування синтаксичних одиниць до умов мовленнєвої ситуації та комунікативного завдання сприятиме формуванню в студентів умінь доцільно користуватися синтаксичними ресурсами рідної мови.
4. Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає широке застосування інтерактивних технологій навчання. Діяльнісна основа навчання створює сприятливі умови для активної участі студентів у навчальному процесі, забезпечує послідовність й систематичність під час засвоєння лінгвістичних тем. Інноваційні технології (робота в групах, парах; семінари, дискусії, взаємні запитання, метод проектів, "карусель", "мозковий штурм", "мікрофон", "знайди спільне", "діаграма Вена", "запитай мовознавця" та ін.) спрямовують навчальну діяльність на формування комунікативної особистості.
5. Ефективність комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису залежить від систематичного, цілеспрямованого застосування системи компле