РОЗДІЛ 2
ҐЕНЕЗА СТИЛІВ МИСЛЕННЯ СУБ’ЄКТІВ державно-управлінської діяльності
2.1. Детермінанти формування, розвитку та змін стилів мислення суб’єктів
державно-управлінської діяльності
Проблема дослідження стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності
безпосередньо пов’язана з визначенням детермінантів його формування, розвитку
та змін. Як свідчить аналіз літератури з цього питання, більшість досліджень
пов’язано з визначенням суб’єктивних чинників впливу на формування, розвиток та
зміни стилю мислення, що базується на психологічних підходах до аналізу
особистості, встановлення її психофізіологічних та індивідуальних характеристик
або загальних чинників, до яких відносяться суспільство, держава, культура,
світогляд тощо [9; 13; 71; 100; 123; 133; 139; 150; 199; 289; 326]. При цьому в
державному управління досить незначним є аналіз об’єктивних чинників впливу,
соціокультурних детермінант формування, розвитку та змін стилю мислення
суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Людина в процесі соціального розвитку суспільства, в процесі розвитку
суспільної свідомості реалізує свою індивідуальність, стає особистістю,
змінюючи форми та способи, стилі мислення, які підпадають безпосередньому
впливу соціокультурних чинників суспільства, його соціальної структури, типу
суспільних відносин тощо. Конкретно-історична ситуація визначає підґрунтя, на
якому виникає та розвивається той чи інший феномен духовно-матеріальної
культури. Тому актуальним є питання формування, розвитку та змін стилів
мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, визначення їх
детермінантів в процесі трансформацій, поступового набування суспільством
якісних та кількісних змін у змісті соціального буття. Адже, як вказують
дослідники, основою ціннісних форм людського буття є соціокультурні норми, які
виражають стійкі зв’язки людської життєдіяльності, що є необхідними умовами
синхронізації та координації їх практичного досвіду [132, с. 132].
Історичний розвиток духовно-матеріальної культури суспільства характеризується
визначеними феноменами суспільної свідомості. Якісні зміни суспільства,
відображуючись у феноменах духовно-матеріальної культури, не завжди впливають
на їх якісні характеристики, на внутрішні їх зміни. Як зазначають дослідники,
культурний світовий порядок значною мірою залежить від особистісної позиції
людини в світі тому, що подібна позиція створює культурні явища живими та
осмисленими реальностями [132, с. 148].
Своєрідність, феноменальність усієї сукупності об’єктивних явищ
духовно-матеріальної культури суспільства, винятковість кожного з них являє
собою досить складну проблему. З цього приводу П.Федосєєв зазначав, що
розкриття діалектики сучасної епохи, тобто її конкретно-історичної своєрідності
з присутньою їй внутрішньою суперечливістю та закладеними в неї об’єктивними
тенденціями розвитку значить всебічно дослідити процес революційного переходу
одних форм суспільно-економічного укладу до інших [270, с. 124].
Складність процесів взаємозв’язків, взаємовпливу феноменів духовно-матеріальної
культури мають характер визначеного протиріччя, адже їх онтологічною основою є
людина. Об’єктивність, якої набувають феномени духовно-матеріальної культури,
містить в собі досить глибокі суб’єктивні основи. І якщо суспільство може бути
віднесено до феноменів духовно-матеріальної культури, то об’єктивація
зазначених феноменів відбувається в рамках суб’єктивного відображення. Подібні
процеси відбуваються й в мисленні. Виникаючи в процесі предметно-практичної
діяльності, феномени духовно-матеріальної культури стають такими,
об’єктивуються лише тоді, коли виходять на загальний рівень усвідомлення,
сприйняття особистістю та суспільством. На думку Е.Ільєнкова, мислення є
особливим процесом, якій має конкретні риси, що специфічно відрізняють його від
руху об’єктивної реальності, тобто як одна з психофізіологічних здібностей
людського індивідууму [106, с. 228]. Однак, щоб уникнути можливого дуалізму в
розумінні психофізіологічної природи особистості, необхідним є аналіз
соціокультурної дійсності та її впливу на стиль мислення. Адже мислення
особистісне в своїй конкретності й повинно розглядатись у діалектиці
суб’єкт-об’єктних відносин, у діалектиці історичного та логічного. Як
підкреслює К.Маркс, розкриваючи соціологічний та логічний принцип мислення,
сутність людини не є абстрактом, який присутній окремому індивіду. В своїй
дійсності вона є сукупністю усіх суспільних відносин [159, с. 2]. Е.Ільєнков
зазначає, що особистість виникає в процесі перетворення історично даного
матеріалу силами соціальної дійсності, які існують до, поза та суцільно
незалежно від цього матеріалу [107, с. 397]. Тим самим дослідник вказує на
виняткову важливість предметно-практичної діяльності людини в процесі освоєння
та перетворення світу, яка в соціокультурному розвитку суспільства є головною
умовою становлення самої особистості, її стилю мислення, що впливає на розвиток
духовно-матеріальної культури суспільства – соцієтального простору, в якому
людина існує.
З іншого боку в процесі формування та розвитку цілісної особистості стиль
мислення відіграє визначальну роль механізму загальнокультурного розвитку та
виховання особистості через сприйняття та усвідомлення суспільних норм,
цінностей, ідеалів, через освіту та державні механізми соціально-економічного
розвитку, що спрямовані на створення розвиненого громадянського суспільства.
В процесі формування особистості важливе місце займає також й моральна
культура, яка сама формується в процесі складної взаємодії соціального та
- Київ+380960830922