РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
В основі клінічних досліджень лежать спостереження за 108 хворими на залізодефіцитну анемію, які знаходились на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні Лікарні швидкої медичної допомоги (м. Чернівці) в період 2003-2006 рр. За даними анамнезу пацієнти не мали захворювань щитоподібної залози в минулому. Контрольну групу для порівняльних досліджень склали 30 практично здорових осіб різного віку.
Характеристика хворих на залізодефіцитну анемію та практично здорових осіб залежно від віку наведена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих на залізодефіцитну анемію та практично здорових осіб залежно від віку
Вікові групиПрактично здорові особиХворі на залізодефіцитну анеміюАбсолютна кількість%Абсолютна
кількість%Юнацький вік930,012119,44Зрілий та середній вік 1343,336762,04Похилий вік826,662018,52Всього 30100108100
Вік хворих коливався від 16 до 74 років. Середній вік складав 44?19 років. Подібний віковий ценз зафіксований і серед донорів.
Серед обстежених хворих було: 21 (19,44%) особа юнацького віку,
67 (62,04%) - зрілого та середнього віку, 20 (18,52%) осіб похилого віку.
Серед хворих на залізодефіцитну анемію переважали жінки - 82 (75,92%), чоловіки складали 24,08% (26 хворих). Співвідношення жінок і чоловіків склало 4:1.
Середня тривалість захворювання складала 6,7?1,2 роки.
Діагноз залізодефіцитної анемії у обстежених хворих верифікувався на підставі характерних клінічних ознак (анемічний та сидеропенічний синдроми), зміни показників гемограми (зниження вмісту гемоглобіну, зменшення кількості еритроцитів, зниження колірного показника) та метаболізму заліза (зменшення вмісту заліза та феритину в плазмі крові, підвищення рівня загальної залізозв'язувальної здатності сироватки, зменшення відсотка насиченості трансферину залізом).
Залізодефіцитна анемія з тяжким перебігом (гемоглобін менше 70 г/л) діагностована у 60 (55,55%) пацієнтів, середнього ступеня тяжкості (гемоглобін - 71-90 г/л) - у 33 (30,55%) осіб, легкого ступеня тяжкості (гемоглобін більше 91 г/л) - у 15 (13,88%) хворих (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Розподіл хворих на залізодефіцитну анемію залежно від ступеня тяжкості захворювання
Причиною розвитку залізодефіцитної анемії у 23 (21,20%) хворих була гіперполіменорея; у 31 (28,70%) пацієнта - менорагії, зумовлені міомою матки; у 26 (24,07%) хворих - кровотечі з різних відділів травного каналу в анамнезі; у 24 (22,22%) пацієнтів - підвищена потреба в залізі (багаторазова вагітність, інтенсивний ріст тощо), у 4 (3,70%) хворих - нераціональне харчування.
Характеристика основних скарг та об`єктивних даних хворих на залізодефіцитну анемію наведена в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Загальна характеристика основних скарг та об'єктивних даних у хворих на залізодефіцитну анемію
Клінічні ознакиКількість хворихАбсолютна кількість випадків (n=108)Відсоток спостереженьБлідість шкіри10597,22 %Задишка9789,81 %Тахікардія8376,85 %Загальна слабкість108100,0 %Запаморочення9184,25 %Підвищена втомлюванність 108100,0 %Зниження пам'яті8881,48 %М'язова слабкість 10294,44 %Головний біль7670,37 %Сухість шкіри8477,77 %Набряки кінцівок5550,92 %Мерзлякуватість8175,00 %Біль у серці4238,88%Ламкість нігтів6963,88 %Койлоніхія2422,22%Випадіння волосся4137,96 %Спотворення смаку3936,11 %Заїди1715,74 %Спотворення нюху1312,04 %"Блакитні склери"1917,59 %Щеміння язика21,85 %Нічний енурез10,09 %Утруднення ковтання32,77 %Субфебрилітет10,09 %
У дослідження включені також 11 хворих на анемію хронічного захворювання (6 чоловіків та 5 жінок) віком 28-72 роки, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в гематологічному відділенні Лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці. Усі хворі надходили у відділення з попереднім діагнозом залізодефіцитної анемії, який в процесі діагностичного пошуку виключався, а верифікувався діагноз анемії хронічного захворювання. У 7 хворих причиною розвитку анемії був хронічний гепатит змішаної етіології різних ступенів активності, у 2 - хронічний пієлонефрит, у 1 - хронічний коліт, у 1 - негоспітальна пневмонія.
Також обстежено 8 хворих на залізодефіцитну анемію із попередньо підтвердженим в Обласному ендокринологічному диспансері (м. Чернівці) синдромом первинного гіпотиреозу (7 жінок та 1 чоловік) віком від 27 до 52 років. Первинний гіпотиреоз у цих пацієнтів був вперше виявленим, а хворі на момент поступлення у стаціонар знаходилися у стадії субкомпенсації захворювання.
Хворі обстежувалися в перші дні перебування в стаціонарі до та після лікування.
2.2. Методи дослідження
Хворим на залізодефіцитну анемію при надходженні в стаціонар проводилися загальноклінічні обстеження (опитування, фізичне обстеження, комплекс клінічних, біохімічних досліджень), а також використані сучасні імуноферментні, цитохімічні та фільтраційні методи дослідження (визначення вмісту вільних тиреоїдних гормонів та ТТГ в плазмі крові, вмісту феритину в плазмі крові, деформабельності еритроцитів, проникливості еритроцитарних мембран, гормонодепонувальних функцій еритроцитів).
Дослідження проводилися у клініці кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Буковинського державного медичного університету на базі Лікарні швидкої медичної допомоги
(м. Чернівці).
Кров для дослідження у хворих брали з ліктьової вени вранці, натще в об'ємі 8-10 мл. У якості стабілізаторів використовували гепарин або 3,8% розчин цитрату натрію (при вивченні морфофункціональних властивостей еритроцитів).
Кількість еритроцитів обчислювали шляхом підрахунку клітин в камері Горяєва, гемоглобін визначали гемоглобінціанідним методом. Вміст заліза в плазмі крові та залізозв'язувальну здатність сироватки (ЗЗЗС) досліджували ферозиновим методом (ТОВ НВП "Філісіт-Діагн