РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Грунтово-кліматичні умови
Експериментальна робота виконана в період 1997-2003 років на дослідних полях Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН, який знаходиться в зоні Полісся України, а згідно агрогрунтового районування Чернігівської області [36] знаходиться в південно-західній частині регіону і входить до складу Козелецько-Коропського агрогрунтового району.
Ґрунтовий покрив на Поліссі дуже різноманітний, що обумовлено як наявністю великої кількості ґрунтових відмін, так і дуже частим чергуванням їх на відносно невеликих ділянках території.
Складність ґрунтового покриву обумовлюється складністю геологічної та геоморфологічної будови Полісся, і особливо частою зміною ґрунтотворних порід та рельєфу. В геоморфологічному відношенні, за невеликими винятками, Полісся являє собою терасову знижену рівнину. Течія річок тут у зв`язку з рівнинним рельєфом дуже повільна, а дренуюча роль їх незначна. Тому на рівнинних елементах рельєфу ґрунтові води залягають неглибоко від поверхні, а на зниженнях рівень їх настільки високий, що призводить до оглеєння верхніх шарів ґрунту. На ділянках високих корінних плато рівень ґрунтових вод значно глибший, ніж на терасовій частині і особливого впливу на сучасні процеси ґрунтоутворення не має.
Про особливості генезису ґрунтів окремих районів Чернігівської області відмічав ще К.К. Гедройц [55], підкреслюючи, що морфологічна характеристика ґрунтів цієї зони віддзеркалює складність їх генетичного утворення. Найбільш поширені тут дерново-підзолисті ґрунти, які займають 432,5 тис. га ріллі (31 %) [12]. Вони мають нестійку структуру, яка легко руйнується, запливають від дощів з утворенням кірки. З такими їх особливостями пов'язана знижена мікробіологічна діяльність - слабкий розвиток азотфіксуючих бактерій, низька нітрифікаційна здатність. Високі врожаї сільськогосподарських культур на таких ґрунтах можна одержувати при їх вапнуванні та систематичному внесенні оптимальних норм органічних і мінеральних добрив, впровадження травосіяння і сидерації.
Наші досліди розміщувалися в п'ятипільній науковій сівозміні, а також на штучному провокаційному (фузаріозному) фоні на дерново-середньо-підзолистих супіщаних ґрунтах що сформовані на шаруватих водно-льодовикових відкладах з середнім вмістом рухомих форм фосфору та калію і слабокислою реакцією ґрунтового розчину (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Вихідна агрохімічна і фізико-хімічна характеристика дерново-середньопідзолистого ґрунту дослідної ділянки в орному і підорному шарах
Показники0-20 см20-40 смГумус, %1,10,7Легкогідролізуємий азот, мг на 100 г ґрунту9,75,9Рухомі форми фосфору, мг P2O5 на 100 г ґрунту17,917,9Калій обмінний, мг K2O на 100 г ґрунту7,0-9,07,0-10,0рН сольовий4,94,6Сума ввібраних основ, мг екв на 100 г ґрунту5,44,8Гідролітична кислотність 2,83,1
Чернігівське Полісся знаходиться під впливом помірно-континентального клімату. Річна сума опадів становить в середньому 500-600 мм, а в окремі вологі роки випадає до 779-907 мм, в сухі - не перевищує 312-400 мм [148]. Приблизно 70 % всієї кількості їх випадає в теплий період року (з квітня по жовтень). Максимальна кількість опадів припадає на липень (100-175 мм). За теплий період спостерігається в середньому 53-60 днів з дощами, більша частина яких випадає у вигляді короткочасних злив. Бездощові періоди тривалістю 10-20 днів повторюються досить часто. Ймовірність їх під час вегетаційного періоду становить 65-75 %. Бездощові періоди тривалістю 21-30 днів бувають рідше. Ймовірність їх в квітні - червні - 25 %, в липні - вересні -15 %. Більш триваліші періоди без опадів (більше 30 днів) трапляються один раз на 10-20 років. Досить часто випадають невеликі дощі - до 5-10 мм опадів за добу.
Середньорічна температура повітря становить 5,7-6,6 ?С. Абсолютний мінімум температури взимку коливається в межах 34-37 ?С морозу, абсолютний максимум за теплий період - 38-39 ?С. В 75-80 % років в літній період максимальна температура сягає 30 ?С і вище. Вірогідність мінімальної температури нижче мінус 30 ?С - від 11 % на півдні області до 22 % на півночі.
Зима порівняно м`яка, за середньобагаторічними даними кінець танення снігу припадає на другу декаду березня, а повне розмерзання ґрунту - на першу декаду квітня. Заморозки в середньому по області в повітрі закінчуються в третій декаді квітня, а восени починаються в кінці вересня - в першій декаді жовтня. На поверхні ґрунту, в середньому, заморозки закінчуються в кінці квітня - першій декаді травня, починаються восени в третій декаді вересня. Тривалість безморозного періоду становить в повітрі - 153-173, на ґрунті - 136-152 дні.
Дата переходу середніх добових температур, на глибині заробки насіння, через +5?С припадає на першу-другу декаду квітня. Середні строки переходу температури ґрунту на глибині 10 см через +10 ?С, припадає на третю декаду квітня. Сума температур вище +5 ?С за вегетаційний період (з 10.ІV по 26.X) складає 2800 ?С, а вище +10 ?С (з 20.ІV по 1.Х) - 2450 ?С.
До несприятливих метеорологічних умов даного регіону можна віднести перезволоження, яке обумовлює вимивання поживних речовин із ґрунту та його ущільнення, негативно позначається на рості і розвитку сільськогосподарських культур, зменшує їх врожайність.
Погодні умови в роки досліджень мали значні розбіжності з середньобагаторічними показниками, про що свідчать метеорологічні дані метеопоста Чернігівського інституту АПВ (рис. 2.1, 2.2).
Так, 1997, 1998 та 2000 роки характеризуються підвищеною загальнорічною кількістю опадів, як для даного регіону. Кількість опадів в ці роки перевищувала середньобагаторічний показник відповідно на 29; 15 та 25%. Абсолютно протилежними в цьому відношенні були 1999, 2001, 2002 та 2003 роки, протягом яких надійшло вологи у вигляді опадів 488, 455, 336 та 370 мм відповідно, що на 12, 18, 40 та 44 % менше від середньобагаторічної (557 мм) кількос