РОЗДІЛ 2
ЕКУМЕНІЗМ: ПОНЯТТЯ, РЕЛІГІЙНИЙ ФЕНОМЕН, ФОРМИ ВИЯВУ
2.1. Поняття "екуменізм", "екуменічний рух", "український екуменізм"
Етимологічно поняття "екуменізм" та "екуменічний рух" походять від грецького "oikumеnз" та латинського "њcumenus", що відповідно означають "населена земля" та "вселенський". Грецьке слово, в свою чергу, походить від "oikos", яке перекладається як "будинок", "поселення"; та "oikeo" - "жити", "мешкати". Вперше поняття "ойкумена" зустрічається у давньогрецького історика та географа Гекатея Мілетського (546-480 до н.е.), і використовується усіма наступними мислителями та вченими, які торкалися проблем географії: Геродотом, Гіппократом, Парменідом, Евдоксом, Платоном, Аристотелем, Дікеархом, Ератосфеном і т. ін. Ойкуменою Гекатей називав три південні європейські півострови - Піренейський, Апеннінський та Балканський, південні та східні береги Середземного моря, західні райони Передньої Азії, берега Чорного та Азовських морів, тобто усі території, які були відомі грекам на той час. Усі наступні античні автори слідували цій традиції, точніше ойкуменою вони називали заселені людьми території, де природні умови були придатними до життя. Звісно, уявлення про ойкумену розширювались пропорційно до відкриття нових земель (яке було пов'язано з розвитком торгівлі та військовими походами) та розвитком теоретичної географічної думки, зокрема про широтну природну зональність [Див.: 43, с.6]. Пізніше, під ойкуменою розуміли всі землі, котрі входили до складу Римської імперії (див. Лк. 2:1), і взагалі увесь світ (див. Мф. 24:14). Після розпаду цієї великої держави цим терміном позначали "весь християнський світ" та "усю Церкву як протилежність усьому тому, що розділяє, чи всю віру Церкви як протилежність тому, що не є цільним, а складається з частин" [184, с.1]. Сучасне поняття "ойкумена" вживається у початковому значенні - заселенні людиною області земної кулі.
Ще одне грецьке слово, з яким пов'язане поняття "екуменізм" є "oikoumenikos", що означає "який об'єднує всю землю", "загальний" [156, с.275].
У радянських, російських та українських довідникових виданнях досить поширеним є: 1) синонімічне використання понять "екуменізм" та "екуменічний рух"; 2) ігнорування поняття "екуменізм". Проілюструємо це на прикладі вітчизняної довідникової філософської та релігієзнавчої літературі. У другому виданні київського Філософського словника "екуменізм" визначається як рух за об'єднання християнських церков [170, с.168]. У вітчизняному Релігієзнавчому словнику "екуменічний рух" визначається як "об'єднавчий рух християнських церков" [136, с.107]. У Філософському енциклопедичному словнику професор П. Яроцький ставить кому між "екуменізмом" та "екуменічним рухом" і дає те саме визначення, що й у Філософському словнику 1986 року [170, с.192].
Виходячи з того, що у радянському релігієзнавстві (науковому атеїзмі) до проблем екуменізму звертались переважно російські дослідники, то визначення у вітчизняних виданнях "екуменізму" та "екуменічного руху" базується на доробку дослідників з Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Тому є сенс зупинитися на історії визначення понять "екуменізм" та "екуменічний рух" у радянській атеїстичній літературі, у якій підіймалися питання екуменізму.
Радянський дослідник Арсеній Чанишев у монографії "Протестантизм" (1969) визначає екуменічний рух як "рух за возз'єднання християнства" [176, с.177]. У однойменній монографії (1971) Віктор Гараджа дає таке визначення: "Екуменічний рух прагне ліквідувати протиріччя між конфесіями та сприяти досягненню єдності церков" [30, с.142]. У монографічному досліджені "Сучасний екуменізм. Рух за єдність християнських церков" (1972) Микола Гордієнко визначає екуменізм як "рух за консолідацію сучасного християнства, котре знаходиться у роздробленості" [35, с.4]. Ян Вейш у дослідженні, присвяченому англіканській церкві "Релігія та церква в Англії" (1976), дає наступне визначення: "Екуменізм - загальнохристиянський рух за зближення більшості церковних організацій по усім основним питанням догми та культу, за подолання історичної роздробленості церкви" [22, с.159]. У іншій радянській монографії присвяченій екуменізму "Християнський екуменізм" (1980) Юрій Крянєв пише, що термін "екуменічний" у ХХ ст. вживається для "позначення руху за об'єднання християнських церков, котре координує Всесвітня рада церков" [82, с.3].
Отже, як бачимо ототожнення понять "екуменізм" та "екуменічний рух" дійсно виходить із досліджень радянського періоду. При цьому визначення екуменічного руху відрізняються між собою. Єдине, в чому ми спостерігаємо одностайність дослідників, це у тому, що екуменічний рух належить до християнства: про це або чітко говориться - "християнський рух", або виводиться із вживання християнської назви релігійної організації, інституції - "церква", "церковна організація"2. Крім того, екуменізм, екуменічний рух розглядається у дослідженнях, присвячених християнству.
В усіх визначеннях наявна спрямованість руху: на зближення, консолідацію, єдність. Відзначимо, що спрямованість руху - одна. Єдність, консолідація можливі лише за умов попереднього досягнення зближення і навпаки. Наприклад, консолідація церков та деномінацій, які сповідують традиційні цінності щодо засудження одностатевих шлюбів та боротьбі проти їх легалізації, зближує християн цих організацій. За таких обставин можна сказати, що у цьому питанні деякі церкви та деномінації проявляють єдність. Якщо ж взяти богословський зріз, то тут зближення у догматичних питаннях теоретично робить єдність між конфесіями ближчою. Виходячи з цього, було б доречнішим говорити і про зближення (конвергенцію, консолідацію тощо), і про єдність.
Наступне, що необхідно відмітити у наявних визначеннях "екуменізму як руху" - це суб'єкти руху. У деяких визначеннях суб'єкти руху не зазначаються, у інших ними виступають церкви3. На противагу цьому розумінню протиставимо визначення екуменічного руху західними релігієзнавцями. У п