РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКА ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ
2.1. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу як суспільно небезпечне діяння
Об'єктивна сторона конкретного складу злочину - це сукупність зовнішніх, об'єктивних, соціально значущих ознак, що виражають суспільну небезпечність та її ступінь, істотних, типових для певного виду злочинів, передбачених кримінальним законом, які характеризують злочин як закінчений.
Значення об'єктивної сторони складу злочину полягає в тому, що вона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності; ознаки об'єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину; об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину; крім того, об'єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних; урахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину й відповідно до цього призначити покарання [2, с. 104].
Об'єктивна сторона характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину [2, с. 103].
Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК розподілені на дві групи: обов'язкові (необхідні) й факультативні.
До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин.
Діяння або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння є обов'язковим.
Стаття 2 КК України встановлює, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кодексом. Формами вираження такого діяння згідно зі ст. 11 КК є дія або бездіяльність. Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб'єкта. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в певних конкретних умовах [2, с. 105-110].
В кримінальному законі суспільно небезпечне діяння досліджуваного злочину позначене терміном "втручання в діяльність працівника правоохоронного органу". Зміст назви статті розкривається в диспозиції. Відповідно до ч.1 ст. 343 КК під "втручанням в діяльність працівника правоохоронного органу" слід розуміти вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень. Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 343 КК начебто випливає, що втручання в діяльність працівника правоохоронного органу можливе шляхом вчинення конкретних дій. Більшість авторів також визначають діяння, передбачене аналізованою нами статтею, як активну поведінку, спрямовану на перешкоджання виконанню службових обов'язків або на те, щоб добитися незаконних рішень. Цієї думки дотримуються Л.В. Дорош, Г.В. Андрусів, В.А. Клименко, О.А. Чуваков, Л.П. Брич, В.О. Навроцький [80, с. 899; 57, с. 182; 81, с. 772-773; 82, с. 705-706; 59, с. 801; 32, с. 547-548]. Роз'яснюючи відповідну ознаку стосовно ст. 189-3 КК 1960 р. (ст. 343 КК 2001 р.), Верховний Суд України в п. 11 постанови Пленуму від 26 червня 1992 р. за № 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" указав, що під втручанням у діяльність працівника прокуратури, органу внутрішніх справ, служби безпеки слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоджання у виконанні цим працівником службових обов'язків або на прийняття неправомірного рішення [83, с. 377].
А чи можливо вчинити досліджуваний нами злочин шляхом бездіяльності? Для відповіді на це питання з'ясуємо, що означає термін "втручання" в українській мові, в якому значенні його вжито в кримінальному законі, як співвідноситься він з поняттям "вплив у будь-якій формі з метою перешкодити виконанню службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень".
В українській мові термін "втручання" означає самочинно займатися чиїмись справами, встрявати в чиї-небудь стосунки тощо [84, с. 394].
Отже, втручання в діяльність працівника правоохоронного органу - це самочинне зайняття особою діяльністю працівника правоохоронного органу, тобто самочинне виконання його службових обов'язків.
Самочинне вчинення будь-яких дій означає здійснення особою якихось дій всупереч встановленому порядку і без законних на те повноважень. Таким чином, втручання в діяльність працівника правоохоронного органу - це здійснення будь-якою особою діяльності працівника правоохоронного органу всупереч встановленому порядку і без законних повноважень.
Яку ж саме діяльність виконує працівник правоохоронного органу? Як вказувалось у попередньому розділі, до розряду працівників правоохоронних органів Закон відносить працівників органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митних органів, органів охорони державного кордону, органів державної податкової служби, органів і установ виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони. Також до працівників правоохоронних органів дорівнюються співробітники кадрового складу розвідувального органу Міністерства оборони України, працівники Антимонопольного комітету України та уповноважені особи Державної комісії з цінних паперів та фондо
- Київ+380960830922