РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНІВ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ
Обов'язковими елементами (ознаками) будь-якого складу злочину є: об'єкт,
об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Специфічні риси й ознаки, що
притаманні кожному із вказаних елементів, дозволяють точно кваліфікувати злочин
і визначити його місце в системі Особливої частини Кримінального кодексу.
Говорячи про злочини, що характеризуються наявністю похідних наслідків, у
літературі звичайно мають на увазі, передусім, особливості їх суб'єктивної
сторони. Однак, суб'єктивні ознаки злочину, як відомо, тісно пов'язані з його
об'єктивними ознаками [90 [33; 56; 129] Див., наприклад: Дурманов Н.Д. Понятие
преступления. – М.:Л., 1949. – С. 39; Кудрявцев В.Н. Объективная сторона
преступления. – М.: Госюриздат, I960. – С. 12-13; Тихонов К.Ф. Субъективная
сторона преступления: Проблема социального содержания вины в советском
уголовном праве. – Саратов, 1967. – С. 14 и др.], тому що вони “охоплюють одне
й теж явище – злочин, але одні включають процеси, що протікають в об'єктивному
світі, поза свідомістю діючої особи, а інші – процеси, що протікають у її
свідомості” [91 [128] Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне
преступления. – Ростов н/Д.:Изд-во Рост. Ун-та, 1977. – С. 6. ]. Тому, досить
доречно почати аналіз даних ускладнених складів злочинів з їхніх об'єктивних
ознак, котрими є об'єкт і об'єктивна сторона.
Як вже вказувалося в Розділі I, при вчиненні розглядуваних злочинів завжди має
місце настання двох або більше наслідків, що з вірогідністю передбачає і
наявність у даних деліктах двох або більш об'єктів кримінально-правової
охорони, адже наслідок і є тією шкодою, яка і завдається об'єкту даним
діянням.
У зв'язку з цим, виникає питання про те, що ж являють собою ці об'єкти, який
вплив вони мають на характер суспільної небезпеки злочинів і, відповідно, на
визначення місця даних деліктів у системі Особливої частини КК? Вирішення цого
питання визначається тим розумінням об'єкта, яке на сьогоднішній день
розроблено в науковій літературі.
Домінуюча точка зору ґрунтується на визначенні об'єкту – як суспільних
відносин. Дане положення засноване на вченні про суспільство як “суму
соціальних зв'язків”, що є ідентичним системі суспільних відносин. “Вчинити
злочин” і означає спричинити шкоду цим суспільним відносинам [92 [82] Див.:
Пермяков Ю.Е. О механизме преступного воздействия на систему общественных
отношений. // Уголовная ответственность и ее реализация. – Куйбышев:
Куйбышевский ГУ, 1985. – С. 13.]. Вперше такий підхід був відображений в
“Керівних засадах кримінального права РРФСР” 1919р. Вони діяли в Україні з
серпня 1920 р. до прийняття КК 1922 р. У статті 5-й прямо зазначалось, що
злочин є “порушення порядку суспільних відносин, що охороняються кримінальним
правом”. Теоретичне ж визнання цього положення було сформульовано в підручнику
А. А. Піонтковського [93 [87] Див.: Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР.
Часть Общая. – М.: Госюриздат, 1924. – С. 129-130.] 1924 року. В подальшому,
наука радянського кримінального права, в тій чи іншій мірі, дотримувалась
поглядів, що об'єкт злочину – це суспільні відносини, взявши за аксіому те, що
“будь-який злочин …, прямо або непрямо посягає на суспільні відносини” [94 [88]
Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. Общая
часть. – М.: Госюриздат, 1961. – С. 132.].
Одним з найбільш важливих постулатів, на яких заснована дана концепція, є
твердження, що суспільні відносини мають загальний характер. Немає таких сторін
людської діяльності, котрі б відбувалися без них. Тому і злочин не може
існувати поза суспільними відносинами.
При визначенні об'єкта як суспільних відносин, велике значення має його
структура, котра являє собою цілісну систему елементів, що її складають. Як
відомо, такими елементами є: суб'єкти (учасники) відносин – держава, різного
роду організації, юридичні особи, групи людей і окремі громадяни; предмет
суспільних відносин – все те, з приводу чого, або в зв'язку з чим існують саме
ці відносини [95 [21] Див., напр.: Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой
охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во ЛГУ. – С. 47.], тобто різні
матеріальні і нематеріальні блага, в тому числі і сама людина; і нарешті,
соціальний зв'язок між учасниками суспільних відносин, що є певним видом
людської діяльності [96 [125] Див., напр.: Таций В.Я. Объект и предмет
преступления по советскому уголовному праву. Уч. пособие. – Харьков: ХЮИ, 1982.
– С. 59.]. Механізм завдання шкоди об'єкту полягає в тому, що злочин, посягаючи
хоча б на один елемент суспільних відносин, тим самим руйнує ці відносини в
цілому, в той час коли вони захищаються правом [97 [4] Див., напр.: Бажанов
М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. – Днепропетровск: Изд-во Пороги,
1992. – С. 31.].
Поряд зі структурними елементами, що складають суспільне відношення, в
літературі ставиться питання про категорію “інтересу” і його місце в суспільних
відносинах. Відносно цього існують три основні концепції: 1) інтерес є одним із
основних структурних елементів суспільних відносин; 2) інтерес і суспільні
відносини – різні поняття; 3) інтерес – це не тільки елемент суспільних
відносин, але і, фактично, самі суспільні відносини. Дана робота не має на меті
вивчення вказаної проблеми (це предмет самостійного дослідження), а лише
торкається її, у зв'язку з тим, що в останній час це поняття знову
використовується для визначення об'єкта злочину [98 [62] Див., напр.: Курс
уголовного права. Общая часть. Учение о преступлении. / Под ред. Кузнецовой
Н.Ф. и Тяжковой И.
- Київ+380960830922