РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих на остеоартроз підлітків
Роботу виконано в рамках науково-дослідних робіт "Вивчити клініко-патогенетичні особливості остеоартрозу в підлітків для підвищення ефективності лікувальних заходів" та "Вивчити особливості дебюту остеоартрозу в підлітків із урахуванням ключових механізмів формування захворювання" на базі Інституту охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України протягом 2003-2006 р.р.
Під спостереженням знаходилося 139 підлітків 12-18 років.
Основну групу (табл. 2.1) склали 93 підлітки із ОА, який розвинувся на тлі ГМС, серед них було 56 дівчат та 37 хлопців.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на остеоартроз і підлітків із гіпермобільним синдромом без ознак остеоартрозу за статтю, абс.
Групи хворихХворі на ОА на тлі ГМСХворі на ОА без ГМСХворі із ГМС без ОАДівчата56412Хлопці371911Усього932323
У залежності від ступеня ГМС виділено три підгрупи основної групи хворих.
До першої підгрупи увійшли підлітки, які мали легкий ступінь ГМС, із них 8 дівчат і 11 хлопців. Другу підгрупу склали 57 досліджуваних із вираженим ступенем ГМС: 36 осіб жіночої статі та 21 - чоловічої. Третя підгрупа нараховувала 17 хворих, що мали генералізований ступінь ГМС (відповідно 12 і 5).
Перша група порівняння включала 23 підлітки ідентичного віку із ОА без наявності ГМС (осіб чоловічої статі ?19, жіночої - 4).
До другої групи порівняння увійшли 23 підлітки 12-18 років, які мали різний ступінь вираженості ГМС без ознак ОА, дівчат ? 12, хлопців ? 11.
Для встановлення діагнозу керувалися сучасною класифікацією ревматичних захворювань та критеріями діагностики ОА [104].
2.2. Методи обстеження підлітків
Враховуючи мету і задачі дослідження, обстеження підлітків усіх груп включало різні методи: клінічні, рентгенологічні, біохімічні, імунологічні, статистичні.
Антропометрія підлітків оцінювалась з урахуванням віку, статі шляхом порівняння росто-вагових показників із лінійними діаграмами, які розроблені в Інституті охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України [116].
При вивченні клінічної симптоматики та динаміки суглобового синдрому усім хворим проводилося детальне обстеження опорно-рухового апарату, що включало: огляд і пальпацію суглобів і м'язів, визначення обсягу рухів у суглобах за допомогою кутоміра (у градусах). Ступінь запального процесу в суглобах визначався за допомогою використання бальної системи [144]:
- суглобовий - сумарна інтенсивність больових відчуттів при пальпаторному дослідженні суглобової системи (0 балів - біль відсутній, 1 бал - скаржиться на біль, 2 бали - зморщується від болю, 3 бали - відсмикує кінцівку);
- больовий індекс передбачав наявність болю при активних чи пасивних рухах у суглобах (як і при оцінці суглобового індексу);
- індекс припухлості (0 балів - припухлість відсутня, 1 бал - припухлість без втрати кісткових контурів, 2 бали - припухлість з втратою кісткових контурів);
- індекс ранкової скутості (0 балів - ранкова скутість відсутня, 1 бал - скутість у вражених суглобах до 5 хвилин, 2 бали - до 30 хвилин, 3 бали - більш 30 хвилин);
- число суглобів з ексудативними проявами (0 балів - відсутнє, 1 бал - один суглоб, 2 бали - 2-3 суглоби, 3 бали - 4 суглоби і більше);
- кількість активних суглобів включає поєднання ексудату з болем при пальпаторному дослідженні або рухах, визначене в балах, як і число суглобів з ексудативними проявами).
Для оцінки суб'єктивного болю використовували візуально-аналогову шкалу болю (ВАШ Хаскінсона) [60].
ВАШ Хаскінсона - це вертикальна чи горизонтальна смуга довжиною 10 см з градаціями (0 ? немає больового синдрому, 10 см - найвищий ступінь болю).
Наявність ГМС, його ступінь визначали за Брайтонськими критеріями та загальноприйнятими критеріями діагностики C. Carter і J.Wilkinson [182] у модифікації P.Beigton [172]. Вони включали бальне лічіння виконання чотирьох парних і одного непарного рухів з оцінкою кожної ознаки в один бал:
- можливість пасивного приведення великого пальця кісті до передпліччя;
- можливість перерозгинання мізинця кісті на 900 і більше;
- перерозгинання ліктьового суглоба на 100 і більше;
- перерозгинання колінного суглоба на 100 і більше;
- можливість дістати підлогу долонями при нахилі вперед із фіксованими колінними суглобами.
Оцінювали дані наступним чином: до 2 балів - норма, 3-4 - легкий ступінь ГМС, 5-8 - виражений, 9 - генералізована суглобова гіпермобільність.
У всіх підлітків враховували фенотипові прояви системної дисплазії СТ, ступінь якої оцінювали за допомогою критеріїв Т. Мілковської-Димитрової та А. Каркашева [94]. Для діагностики вісцеральних проявів системної дисплазії СТ проводилось ультразвукове дослідження серця та органів черевної порожнини, нирок.
Характер суглобових уражень оцінювали за рентгенологічними даними згідно ступеня кістково-хрящової деструкції за Kellgren-Lawrence із доповненнями M.Leguesne [222].
При аналізі рентгенологічних даних вивчали стан:
- суглобової щілини (звуження, розширення, не змінена),
- замикальних пластинок (не змінені, випрямлені, сплощені, прогнуті),
- міжвиросткових суглобових підвищень великогомілкових кісток (не змінені, загострені, з розростаннями),
- субхондральних зон (не змінені, ущільнені),
- периартикулярних м'яких тканин (норма, ущільнення, потовщення),
- зон росту (не змінені, патологічна перебудова),
- форму, розміри, структуру міжвиросткових підвищень,
- взаємовідносини в суглобі (норма, підвивих).
Рентгенологічне дослідження суглобів проводилося не частіше одного разу на рік. Променеве навантаження складало 0,01 Мзв.
Усім хворим були проведені загальноприйняті дослідження щодо визначення гострої фази запалення, які включали: клінічний аналіз крові, рівень глікопротеїдів, серомукоїду, сіалових кислот, С-реактивного протеїну.
Показники обміну сполу