Кардіоваскулярні ускладнення цукрового діабету у дітей та їх медикаментозна корекція

Розділ 2
Матеріали й методи дослідження
2.1. Спеціальні методи дослідження
Для досягнення поставленої мети було обстежено 80 дітей (34 хлопці і 46 дівчат)
віком від 8 до 16 років, хворих на ЦД І типу, які пере­бували на стаціонарному
лікуванні в ІІ дитя­чо­му відділенні Терно­піль­сь­кої обласної клінічної
дитячої комунальної лікарні протягом 2001 – 2005 років. Для розрахунку
контрольних показників і проведення порівняльної характеристики з результатами
досліджень у клінічних групах обстежено 30 практично здорових дітей.
Діагноз ЦД у дітей формулювався згідно до класифікації Комітету експертів
Всесвітньої організації охорони здоров’я з цукрового діабету (1999 р.) [48],
клінічної класифікації ЦД (А.С. Єфімов, 1983 р.) [59] та клінічної класифікації
діабетичних ангіопатій (А.С. Єфімов, 1973 р., 1989 р.) [57], прийнятих у нашій
країні.
Застосовувалися загальноприйняті при цьому захворюванні додаткові методи
дослідження: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові (загаль­ний
білок, загальний білірубін, АлАТ, АсАТ, амілаза, сечовина, креатинін, калій,
натрій, фосфор, загальний кальцій), глікемічний та глюкозуричний профілі,
загальний аналіз сечі, при потребі – добова протеїнурія та кліренс за
ендогенним креатиніном, аналіз калу, ультразвукове дослідження органів черевної
порожнини.
Усі хворі були проконсультовані в обов'язковому порядку окулістом і
невропатологом, а при потребі – іншими спеціалістами.
Комплексні інструментальні дослі­дження виконані на базі сертифікованої
міжкафедральної науково-клінічної лабораторії Терно­пі­льського державного
медичного універ­си­тету ім. І. Я. Горбачев­ського (атестат акре­дитації –
серія КДЛ №001484 від 3.10.2003 р.) та відділу функціональної діагностики
Тернопільської обласної клінічної комуналь­ної лікарні за участю працівників
цих закладів.
З метою оцінки стану компенсації метаболічних процесів при ЦД за період
останніх 4 – 6 тижнів визначали концентрацію гліколізованого гемоглобіну в
крові набором реактивів фірми PLIVA-Lachema a.s.
Оцінка електричної активності серця проводилася за результатами ЕКГ дослідження
в 12 відведеннях за традиційною методикою [151].
Аналіз морфологічних, кінетичних та гемодинамічних показників роботи серця
здійснювався за даними ЕхоКГ. УЗД включало одно-, двомірну і
доплер­ехокардіографію. Дослідження проводилося на апараті Aloka SSD 2000
(Японія) з датчиком із частотою 2,5 МГц за стандартною методикою [32].
До обстеження залучено 63 дітей з ЦД із задовільною ЕхоКГ візуалізацією, без
тяжких супутніх захворювань, клапанного ураження серця і артеріальної
гіпертензії. У кожної обстеженої дитини визначався комплекс ехокардіо­графічних
показників: діаметр аорти (ДАо, мм), діаметр лівого передсердя (ДЛП, мм),
товщина міжшлуночкової перегородки в діастолу (ТМШПд, мм), товщина задньої
стінки ЛШ в діаcтолу (ТЗСЛШд, мм), кінцевосистолічний (КСРЛШ, мм) та
кінцеводіастолічний (КДРЛШ, мм) розміри ЛШ, кінцеводіастолічний розмір правого
шлуночка (КДРПШ, мм). Автоматично вираховувалися кінцевосистолічний (КСО, мл)
та кінцеводіасто­лічний (КДО, мл) об’єми ЛШ з визначенням удар­ного об’єму (УО,
мл) та удар­но­го індексу (УІ, мл/м2), фракції викиду (ФВ, %), хвилинного
об’єму крові (ХОК, л/хв), серцевого індексу (СІ, л/(хв·м2)), фракції вкорочення
передньо­заднього розміру ЛШ (DS, %), внутрішньоміо­кардіального напруження
(Dp).
Cистолічну функцію ЛШ оцінювали за показниками УІ, ФВ та DS. У нормі УІ у дітей
становить (40,0±8,0) мл/м2, ФВ=64 – 78 %, а DS=(35,1±5,4) %. Зменшення ФВ нижче
50 % та DS нижче 30 % достовірно вказує на зниження скоротливої здатності
міокарда [32].
У режимі імпульсно-хвильового доплера з верхівкового доступу дослід­жували стан
трансмітрального діастолічного потоку крові (ТМПК) (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Оцінка діастолічної функції лівого шлуночка за трансмітральним
потоком крові
За кривою швидкості ТМПК вимірювали показники, які є найчут­ливішими і рано
змінюються при діастолічній дисфункції міокарда: макси­мальна швидкість потоку
раннього діастолічного наповнення ЛШ (Ve, м/с), швидкість потоку пізнього
діастолічного наповнення ЛШ у систолу передсердь (Va, м/с), відношення пікових
швидкос­тей кровотоку (Ve/Va), час ізоволю­метричного розслаблення ЛШ (IVRT, с)
та час сповільнення потоку раннього діасто­лічного наповнення ЛШ (Tdes, с).
Отримані результати доплероехокардіографії дітей з ЦД порівнювали з
нормати­вами [3, 32, 104, 105] та показниками контрольної групи.
Під діастолічною дисфункцією серця розуміють неспроможність ЛШ приймати кров
під низьким тиском і наповнюватися без компенсаторного підвищення тиску в
лівому передсерді, внаслідок структурної і функціональної перебудови
кардіоміоцитів та інтерстицію міокарда. При цьому наповнення шлуночка
сповільнене, відстрочене або відбувається не повністю і розвива­ються ознаки
легеневого або системного застою. Розслаблення кардіоміоцитів страждає раніше
від скоро­чен­ня при будь-якому захворюванні, яке супровод­жується дефіцитом
енергії в силу високої енергоємності процесу інактивації кальцію. Тому
діас­то­лічні розлади вважаються найбільш ранніми маркерами міокардіального
ураження при більшості серцево-судинних захворювань [14].
При інтерпретації змін мітрального кровотоку традиційно виділяють кілька його
видів: гіпертрофічний, псевдонормальний та рестриктивний [133]. Гіпертрофічний
(ригідний кровотік) — найбільш ранній тип ДДЛШ і розвивається при будь-якому
органічному ураженні серця. Для нього харак­терним є зменшення нижче вікової
норми Ve/Va і/або подовження Тdes, і/або подовження IVRT. Кожна з цих змін
вказує на сповільн