РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріали досліджень
В основу роботи покладено аналіз розвитку та перебігу 100 випадків синдрому гострої ниркової недостатності в новонароджених дітей терміном гестації 25 - 41 тижня, масою при народженні 730 - 4300 г, що лікувались з приводу різноманітної патології у відділенні патології недоношених дітей Львівської обласної клінічної лікарні, відділенні реанімації новонароджених Львівської обласної дитячої клінічної лікарні, відділенні реанімації Львівської міської дитячої клінічної лікарні за період 1989 - 2000 роки (основна група). В основну групу увійшло 29 (29%) доношених та 71 (71%) недоношена дитина. Критерієм формування групи був розвиток синдрому ГНН, який визначався при наявності набрякового синдрому і зниження погодинного діурезу менше 1,5 мл/кг/год, гіперазотемії.
У контрольну групу увійшли 20 новонароджених без явищ ГНН, але з патологією, аналогічною основній групі, з наявністю факторів ризику в антенатальному і перинатальному періодах. Серед них було 17 (85%) недоношених новонароджених (середній гестаційний вік - 34,6 3 тижні, середня маса при народженні - 1950 600 г) і 3 (15%) доношених (середня маса при народженні - 2900 200 г).
Всі хворі основної групи були поділені на дві підгрупи залежно від причини виникнення синдрому ГНН:
- в першу підгрупу віднесені новонароджені з ренальними причинами виникнення ГНН, тобто з природженими вадами органів сечовивідної системи (9% дітей);
- в другу підгрупу увійшли новонароджені з преренальними причинами виникнення ГНН: із сепсисом (54%), з множинними природженими вадами розвитку (21%), із асфіксією важкого ступеня при народженні (15%).
2.2. Методи досліджень
У роботі застосовувалися клінічні, біохімічні, морфологічні, математичні та спеціальні методи дослідження. Була розроблена спеціальна карта спостереження, яка містила 116 показників (Додаток А).
Для з'ясування факторів ризику розвитку ГНН проводився детальний аналіз анамнестичних даних, а саме стану здоров'я батьків, особливостей перебігу вагітності, пологів, періоду новонародженості.
Окрім того, в динаміці проводилось загальне дослідження периферичної крові, бактеріологічні, вірусологічні дослідження та комплекс обстежень, що необхідно було провести при тому чи іншому основному захворюванні (рентгенологічне, пульсоксиметрія, кардіореспіраторний моніторинг, визначення середнього артеріального тиску, нейросонографія, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, інші).
Оцінювався характер перебігу основного захворювання, особлива увага зверталась на клінічні ознаки ГНН: вираженість набрякового синдрому, зміни артеріального тиску, динаміку діурезу.
Для визначення добового діурезу сеча збиралась за допомогою сечозбірника, кількість її вимірювалась скляним градуйованим циліндром. У динаміці проводилось загальне дослідження сечі, оцінювалась ступінь протеїнурії, лейкоцитурії, гематурії та бактеріурії. У своїй роботі ми застосовували такі критерії: помірна протеїнурія - білок в сечі до 0,099 г/л, значна протеїнурія - білок >0,1 г/л, помірна лейкоцитурія - до 20 лейкоцитів в полі зору, значна - > 20 лейкоцитів в полі зору, помірна гематурія - до 10 еритроцитів в полі зору, значна - > 10 еритроцитів в полі зору, помірна бактеріурія - ++, значна - +++.
Комплекс біохімічних методів включав визначення в динаміці рівнів натрію, калію, сечовини, креатиніну в сироватці крови та сечі, показників кислотно-лужної рівноваги в сироватці крові. Дослідження проводилось в перший, третій день захворювання (I, II дослідження).
Визначення рівнів натрію та калію в крові та в добовій сечі проводилось методом фотометрії полум'я за допомогою апарату LyteTek Flame Photometer [45].
Рівень сечовини в крові та сечі визначався уреазним методом. Рівень креатиніну в сироватці крові - за допомогою реакції Яффе, рівень креатиніну в добовій сечі визначався методом фотометрії полум'я за допомогою апарату ФЕК [45].
Спеціальні методи дослідження включали визначення клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції, визначення фракційної екскреції натрію та індексу ниркової недостатності.
Рівень клубочкової фільтрації (КФ) визначався за формулою 2.1.:
(2.1), де
Хвилинний діурез = кількість сечі / 120 хв (2.2)
Канальцева реабсорбція визначалася за формулою 2.3. :
(2.3)
Фракційна екскреція натрію (ФЕН) та індекс ниркової недостатності (ІНН) обчислювались за формулами 2.4., 2.5. [28, 59, 124]:
(2.4)
(2.5)
Визначення показників кислотно-лужного стану (150 досліджень) проводилося методами електрохімії за допомогою аналізатору фірми "Radiometer ABL-300".
Аутопсія померлих дітей (91 дослідження) проводилась у патологоанатомічних відділеннях обласної клінічної лікарні (лікар- патологоанатом Куксенко М.К.) та обласної дитячої клінічної лікарні (лікар- патологоанатом Кітов В.М.). На основі аутопсії з'ясовувались основне захворювання, ускладнення та супутні захворювання.
У групі дітей, померлих від сепсису та асфіксії, проводилось макро- і мікроскопічне дослідження плаценти.
У ході патологоанатомічного обстеження померлих немовлят особлива увага зверталась на стан сечовивідної системи: макроскопічно визначались зовнішній вигляд і розміри нирок. Для гістологічного дослідження з різних відділів нирок вирізались шматочки тканини, які фіксувались в нейтральному формаліні, а потім забарвлювались гематоксилін-еозином та пікрофуксином по Ван-Гізону. Мікропрепарати досліджувались за допомогою світлової мікроскопії.
Проводилась оцінка факторів ризику розвитку ГНН в новонароджених дітей. Для цього проаналізовано фактори ризику в антенатальному та перинаталь