РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна організація наукової роботи та методи дослідження
Критерієм включення дітей в дослідження була маса тіла менше 1500 г, при цьому
ми спостерігали за всіма новонародженими Вінницької області, які мали таку масу
тіла при народженні в період 2000 – 2006 років. Критерієм виключення з
дослідження була смерть новонародженого масою тіла менше 1500 г, яка наступила
в пологовому будинку до моменту переводу у лікувальний заклад 3 рівня.
Існуюча система надання медичної допомоги новонародженим передбачає, що діти,
які народилися глибоко недоношеними та/або з дуже малою масою тіла,
переводяться з пологових будинків у лікувальний заклад 3 рівня – обласний
неонатальний центр, який знаходиться у Вінницькій обласний дитячій лікарні.
Переведення здійснюється планово та індивідуально, тобто після народження такої
дитини інформація телефоном передається у неонатальний центр і, в залежності
від загального стану та клінічних проблем, а також, враховуючи наявність в
пологовому будинку необхідного обладнання та кваліфікованого неонатолога,
колегіально вирішується питання про термін переведення дитини.
Поняття „глибока недоношеність” і „дуже мала маса тіла” при народженні не є
синонімами, оскільки критерієм глибокої недоношеності вважають народження до 32
тижня вагітності, і такі новонароджені переважно мають масу тіла менше 1500 г,
хоча можуть мати і будь–яку іншу масу тіла. Визначення гестаційного віку не
завжди може бути об’єктивним, оскільки ґрунтується на ряді акушерських та
ультразвукових критеріїв і залежить від якості антенатального спостереження.
Після народження визначення гестаційного віку можливе за допомогою оцінки за
шкалою Балард, однак така оцінка повинна проводитись у перші 36 годин життя
новонародженого [81]. Тобто, далеко не завжди у лікувальних закладах 3 рівня,
куди поступають недоношені діти різного віку, є можливість отримати об’єктивні
дані щодо гестаційного віку. Тому ми вирішили саме масу тіла < 1500 г обрати
головним критерієм включення, скориставшись класифікацією новонароджених за
масою тіла при народженні згідно рекомендацій ВООЗ :
новонароджені з нормальною масою тіла > 2500 г;
новонароджені з малою масою тіла < 2500 г;
новонароджені з дуже малою масою тіла < 1500 г;
новонароджені з надзвичайно малою масою тіла < 1000 г.
Ми вважаємо, що обраний головний критерій відбору дітей в дослідження „дуже
мала маса тіла при народженні < 1500” (ДММТ), є найбільш об’єктивним і
вірогідним, оскільки особисто визначали масу тіла у всіх дітей після
поступлення їх в клініку. У всіх дітей після народження маса тіла зменшується
внаслідок фізіологічних та патологічних втрат рідини, тому діти з визначеною
при поступленні масою тіла 1500 і більше грамів виключалися з дослідження,
незалежно від вказаної у виписці з пологового будинку маси тіла при народженні.
У випадку наявності набряків та патологічної затримки рідини на момент
поступлення в неонатальний центр, рішення про включення приймалося після
ліквідації набрякового синдрому.
Відповідно до запланованих мети і завдань наукової роботи під спостереженням
знаходилися 316 недоношених дітей з масою тіла при народженні менше 1500 г, які
перебували на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії
новонароджених та відділенні недоношених дітей Вінницької обласної дитячої
клінічної лікарні. З цих дітей 49 померли під час перебування в неонатальному
центрі, летальність у групі дослідження склала 15,5%. Проведено аналіз
летальності за причинами в залежності від віку та виявлені прогностичні чинники
смерті. Проведено патоморфологічне та цитохімічне дослідження мозку дітей, що
померли від перинатальних причин.
Щодо 267 дітей, які вижили, проведено аналіз особливостей перебігу
перинатального періоду. Характер перебігу перинатального періоду вивчався,
враховуючи дані анамнезу вагітності і пологів, стану здоров’я матерів, отримані
з медичної документації та шляхом опитування матерів. Дослідження
захворюваності дітей проводилось згідно клінічних діагнозів, які були
поставлені у обласній дитячій лікарні. Перелік захворювань неонатального
періоду включав клінічні діагнози згідно Міжнародної класифікації хвороб Х
перегляду.
Основна група дослідження сформована з 227 дітей з ДММТ та НММТ, які вижили і у
яких було діагностовано ушкодження центральної нервової системи без змін на НСГ
(110 дітей), внутрішньошлуночкові крововиливи (62 дитини), перивентрикулярна
лейкомаляція (55 дітей). Група порівняння сформована з умовно здорових
новонароджених такої ж маси тіла при народженні та гестаційного віку (42
дитини), без важкої патології ЦНС та сприятливим перебігом неонатального
періоду.
В процесі виконання наукової роботи були розроблені нові технології
виходжування, оцінка ефективності яких проводилася у порівнянні з дітьми, яких
виходжували традиційно: основну групу склали 125 дітей, у виходжуванні яких
було застосовано концепцію догляду задля фізіологічного розвитку в період
2003-2006 рр; групу порівняння склали 138 дітей, які отримували традиційні
методи виходжування в період 2000-2002 рр. Групи не відрізнялися за масою тіла
при народженні, гестацією, важкістю стану при народженні та застосованими
методами інтенсивної терапії.
В рамках цих груп проведено аналіз нутрієнтно-енергетичного забезпечення дітей
та його вплив на фізичний розвиток. Модифікація вигодовування полягала у заміні
частини добового обсягу грудного молока (15–50%) на спеціальну суміш для
маловагових новонароджених.
Спостереження за дітьми в умовах стаціонару продовжувалося від 4 до 12 тижнів
життя. Після випис
- Київ+380960830922