РОЗДІЛ 2
Проблемно-тематичні особливості публіцистичної творчості О. Барвінського
2.1. Громадсько-політична тематика
Олександр Барвінський залишив чималу публіцистичну спадщину, багатогранну за проблематикою, за різноаспектністю висвітлюваних тем. Вона, на жаль, не стала предметом окремого дослідження. Значна кількість його публіцистичних матеріалів, опублікована на сторінках часописів "Діло", "Учитель", "Правда", "Руслан", "Газета Школьна", "Школьна часопись", "Зоря" та інших періодичних видань, належним чином не лише не вивчалася, а й не була забібліографована, і є сьогодні ще однією невідомою сторінкою національного пресознавства.
Однією з найбільш важливих частин, що становить майже 70 відсотків усієї журналістської творчості О. Барвінського, є його громадсько-політична публіцистика. Зазначимо, що під цим поняттям маємо на увазі матеріали, присвячені, насамперед, висвітленню національної проблематики, основних актуальних суспільних подій краю, держави, а також міжнародних, що перепліталися з інтересами народів Австрійської імперії. Найпотужнішим публіцистичним блоком у журналістській спадщині О. Барвінського вважаємо його твори, вміщені в часописі "Руслан", позаяк вони (до речі, жанрово досить різноманітні) і за колом порушених проблем, і за тематичним охопленням, та й, зрештою, за кількістю, переважають інші газетно-журнальні матеріали.
Однією з перших публікацій О. Барвінського згаданої тематики був цикл статей - роздумів тернопільського вчителя про суспільно-політичне життя галицьких українців під назвою "Гадки Подолянина о наших народних потребах", вміщений 1880 р. у ч. 22-26, 41-43, 52-54, 59-61 газети "Діло" (1880 р. у Львові, як відомо, розпочалося видання щоденної української газети "Діло", до створення якої чимало зусиль доклав і Олександр Барвінський, на той час викладач однієї з тернопільських шкіл. Газета, названа саме за його пропозицією, акумулювала творчість найкращих представників українців багатьох поколінь, які намагалися не словом, а ділом працювати в ім'я національного пробудження народу, в ім'я української ідеї. Упродовж понад десяти років тривала співпраця О. Барвінського з "Ділом").
Доволі красномовний епіграф, обраний автором для лапідарного визначення суті публікації, закликав читачів: "Допоможи собі сам. Все соєдиненними силами вспіхъ". Намагаючись пожвавити діяльність українських товариств, об'єднань, різнопланових інституцій, автор наводив яскраві приклади з часів "весни народів", коли розпочалося "русинське відродження". "Галицко-руська матиця", "Головна рада руська", часопис "Зоря галицька", за О. Барвінським, були тими підвалинами, "в яких тодішня руська интелигенція почала виносити велику народну будівлю правдивим молодецким рухом" (1880. - Ч. 22).
Однак після успішного початку активізації політичного життя галицьких русинів, відбувся складний і непотрібний, але такий характерний для українців, якщо озирнутися в історичне минуле, процес, який, зрештою, триває й досі. Замість того, щоб іти до мети єдиною монолітною лавою, залучаючи до неї дедалі більше однодумців, "ми в початках почали дертись межи собою, подозреватись и тим улекшили запанувати над собою чужим елементам".
"Сліпе щастя" (саме так називав О. Барвінський умови, які склалися для розвитку українців Галичини в середині XIX ст.) не вдалося однак "собі здобути". Автор скрушно зазначав, що вже в другій половині століття русини зовсім зійшли з "політичного небосхилу, в парламентарному житті не маючи навіть маленької репрезентації", а головно - патріотизму. Доволі показовим щодо цього був факт, що, скажімо, в час виборів до законодавчих органів відомості про кандидата-русина були оголошені лише в день виборів, і то тільки на сторінках часопису з незначним колом передплатників (1880. - Ч. 24). Зауважимо, що "Зоря Галицька", яку автор наводить як приклад для наслідування, досягла півторатисячного накладу. "Діло" ж на час написання статті мало лише близько 400 постійних читачів. Згодом аналізуючи причини поразки і основні фактори перемоги деяких українських кандидатів у депутати в різних виборчих округах, О. Барвінський закидав нерішучість виборчих комітетів, зволікання у визначенні кандидатів, доволі пізній початок агітаційної кампанії. Автор наполягав на створенні народних рад, які допомагали б громаді відстоювати її права згідно з законом (Організація суспільної праці русинів. - 1883. - Ч. 60-67, 69-70). О. Барвінський пропонував вибирати в народні ради "людей трудящих, рухливих, з правдивим пожертвованєм, а не парадієрів і мальованців, через котрих засмічуються найкрасше обдумані институциі а товариства". Зауважимо, пропозиція щодо обрання достойників варта уваги й сьогодні.
Одним з найважливіших завдань для вирішення "народних потреб", за О. Барвінським, була необхідність створення "руського правотаря", що містив би відповіді на низку правничих питань, а також заснування нового періодичного фахового видання, в якому б варто було присвятити належну увагу розвиткові української юридично-політичної термінології (1880. - Ч. 24). Цикл статей "Гадки Подолянина..." завершувався закликом до читачів задуматися над висловленими міркуваннями щодо національного розвитку й негайно братися до справи.
Продовжуючи й надалі аналізувати порушені проблеми, О. Барвінський змушений був зауважити, що українська журналістика, основне покликання якої - інформування, виховання, скеровування читача в потрібному напрямі, зовсім не звертала уваги на занепад національного руху. І тільки із заснуванням часопису "Діло" розпочався "живійший рух", щоб об'єднати народні сили для змагань "за кращий стан" (В справі народнього образованя руських питомцив. - 1880. - Ч. 72).
Предметом публіцистичного дослідження О. Барвінського були й важливі проблеми громадського життя галицьких українських селян. Проаналізуємо насамперед цикл статей, присвячених цій тематиці, під назвою "Про упадок нашого хліборобства і спосіб єго подвигненя" (1885. - Ч. 39-42), в якому автор обговор