РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставленої мети і задач був проведений аналіз клінічних спостережень за 227 пацієнтками, яким за екстреними свідченнями виконувалося лапароскопічне лікування ТВ. На сьогодні добре відомі переваги ендоскопічного лікування ТВ в порівнянні з традиційним лапаротомним методом, тому групи порівняння з жінок, яким проводилося загальноприйняте лікування ТВ, в справжньому дослідженні немає.
Всі обстежувані пацієнтки були розподілені на три групи. В 1 групу включено 35 жінок, у яких ТВ наступила після ДРТ: підгрупа 1.1 - 10 пацієнток після екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) і 1.2 - 25 пацієнток - після штучної інсемінації (ШІ). До 2 групи увійшли 47 пацієнток з ТВ, що наступила після мікрохірур-гічного втручання на маткових трубах: підгрупа 2.1 - 7 пацієнток після лапаротомічних операції і підгрупа 2.2 - 40 пацієнток після лапароскопічних. В 3 (контрольну) - 145 пацієнток з ТВ, які до справжнього захворювання на постійному обліку у гінеколога не знаходилися.
Крім загальноклінічного обстеження (збір анамнезу, загальний і гінекологічний огляд, лабораторні аналізи, ЕКГ, консультації при необхідності хірурга або терапевта) хворим проводили і додаткові методи дослідження - УЗД черевностінковим і вагінальним датчиками (апарат "Toshiba"), кульдоцентез, вискрібання порожнини матки, гормональну кольцитологію, вимірювання базальної температури, визначення хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ) в сечі, діагностичну і лікувальну лапароскопію (ЛС). Крім цього, у частини пацієнток, з метою уточнення етіологічного чинника ТВ, вивчали первинну документацію з аналізом попередніх клініко-анамнестичних даних, результатів гормонального лікування, гістеросальпін-гографію (ГСГ), ЛС і результати попередніх мікробіологічних досліджень (хламідії, вірус простого герпесу, мікоплазми, уреаплазми і кандиди).
При підозрі на ендокринну патологію жінкам після консультації з ендокринологом, а також у віддаленому періоді після операції проводили дослідження крові на вміст основних гормонів (естрадіол (Е), прогестерон (ПГ), фолікулостимулюю-чий (ФСГ), лютеїнізуючий (ЛГ) і тестостерон (Т)) імунофер-ментним методом [3, 29] і вивчали стан мікробіоценозу статевих шляхів за загальноприйнятою методикою [125].
Слід зазначити, що при ЛС об'єм оперативного втручання (трубний кесарів розтин з пластикою труби, видалення труби, видалення придатків, роз'єднання спайок і ін.) залежав від клінічної картини, характеру ТВ, знахідок в області внутрішніх геніталій, побажань жінок і т.д.
Ендовідеоскопію хворим проводили за допомогою обладнання фірми "Karl Storz", із суворим обліком показань і протипоказань згідно рекомендаціям провідних фахівців країни [2, 4]. Для знеболення в більшості випадків використовували внутрішньовенну анестезію, оскільки тривалість операцій при ЛС була не більше 10-15 хвилин. Ендотрахеальний наркоз застосовували за наявності у пацієнток супутніх соматичних захворювань, у випадках очікуваної патологічної крововтрати і технічних труднощів при ЛС. Опис операцій і їх особливості будуть представлені в розділі, присвяченому лікуванню ТВ.
Чутливість діагностичних методів (симптомів, даних анамнезу) розраховувалася по 4-польній таблиці, як співвідношення позитивних діагностичних результатів до загального числа досліджень при даній патології в групі.
З метою відновного лікування та ранньої реабілітації хворих з ТВ в кінці операції ретельно санували черевну порожнину, а в область малого тазу профілактично вводили 125 мг гідрокортизону на 400 мл фізіологічного розчину. При спайковому процесі в черевну порожнину додатково вводили антибіотики цефалоспоринового ряду в добовій дозі. Післяопераційні гідротубації не проводили, враховуючи дані літератури, про те, що ці процедури можуть сприяти зниженню функціональної активності труб і збільшенню ризику інфікування ендосальпінкса.
З метою відновного лікування після ТВ при використанні ДРТ застосовували гормональну контрацепцію (логест, жанін, ярина), а також антигомотоксичну терапію (траумель, оваріум-композітум, гінекохель, енгістол), дозування і тривалість якої залежала від клінічної симптоматики і результатів додаткових методів досліджень.
Ми вирішили вивчати стан мікробіоценозу статевих шляхів по двум причинам: несприятливий вплив ВМК, особливо тривалої, на співвідношення різної мікрофлори, а також у зв'язку із специфічним впивом гормональної контрацепції на лакто- і біфідофлору статевих шляхів. Для оцінки стану мікробіоценозу статевих шляхів використовували загальноприйняті критерії [8, 26]. Оцінювали наявність рясних (більше 2 мл/добу) гомогенних чи сірих білих вагінальних виділень з "рибним запахом", а також наявність печії в піхві, обумовленої екзотермічною реакцією. Скарги, як правило, не були пов'язані з якою-небудь фазою менструального циклу. За наявності ж у хворих вульвовагінального кандидозу їх турбували рясні сирні білого кольору густі виділення без запаху, локалізовані по всій довжині вагінальної трубки і в області переддвер'я піхви, які мали адгезію на слизових.
Відповідно до критеріів проводили амінний тест, для чого до краплі вагінального вмісту на наочному склі додавали краплю 10% КОН. Результати оцінювали за феноменом появи або посилення специфічного запаху ізонітрилу ("гнилої риби"). Наявний вміст летючих амінів (путресцин, кадаверин, триметіламін, метіламін, ізобутіламін, гістамін, тирамін, фенілетіламін) свідчив про наявність продуктів життєдіяльності неспороутворюючих анаеробів.
Визначали рН - водневий показник вагінального секрету - індикатор кислотності середовища. Обстеження проводили зовні менструації, протягом 2-3 днів після статевих зносин, без використання пацієнтками вагінальних протимікробних препаратів. Перед кожним вимірюванням показника рН проводили калібрування приладу згідно із стандартними інструкціями. Вагінальний секрет з верхньої третини піхви, зібраний стерильним тампоном, наносили на сприймаючу головку рН-метра, потім знімали свідчення приладу. Не допускалося
- Київ+380960830922