Відповідальність соціального суб'єкта: філософський аналіз.

РОЗДІЛ 2
Конкретизація філософського розуміння поняття відповідальності : співвідношення історичного і логічного
Сучасні визначення та розуміння відповідальності дозволяють окреслити концептуальну сферу поняття. Та щоб виділити структурні елементи відповідальності і їх зв'язки ми маємо звернутися до історії категорії "відповідальність".
Історично ідея відповідальності починає розвиватися у зв'язку з поняттями справедливості, обов'язку та інших. У первіснообщинному суспільстві, коли виникали правила співжиття та принципи поведінки, які відображали в моральній свідомості людей існуючі виробничі, сімейні відносини, склалися моральні переконання дотримуватися цих правил і принципів. У зв'язку з цим формується поняття сорому як усвідомлення відповідальності людини за свою поведінку. "У японців є прислів'я: "Хто відчуває сором, той починає відчувати обов'язок". Сором змушував виконувати правила поведінки, порівнював наміри і вчинки людини з вимогами колективу, общини, виявляв їх відповідність чи невідповідність обов'язку, тобто інтересам общини"[108,14-15]. Суб'єктом відповідальності в докласовому суспільстві визнавалася лише община, рід. Навіть коли проступок був вчинений окремим індивідом, відповідальність лягала на всю общину.
Поступово з формуванням рабовласницьких відносин і зародженням релігійних та філософських систем ідея відповідальності оформлюється більш чітко. Релігійно-філософські традиції брахманізму, джайнізму та буддизму дають нам різні уявлення про поняття відповідальності суб'єкта у Стародавній Індії, розкривають трансформацію поняття. X ст. до н.е. - виникнення брахманської релігії. Відповідальність у брахманізмі можна розглядати з точки зору кастового поділу суспільства на брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів і представників політичної влади), вайш'їв (фермерів і торговців) та шудр (робітників і ремісників). Розчленування суспільства на чотири класи (варни) згідно з якостями і родом занять людини та відповідно на чотири ступені духовного життя (ашрами) є основою ведичної системи. У зв'язку з цим кожна варна мала виконувати свій обов'язок. Брахмани були відповідальні за здійснення релігійних обрядів та за зв'язок людей з Абсолютом. Вони володіли як знанням святого письма, так і знанням науковим. "До них зверталися за вирішенням всіх питань, у тому числі, з питань соціального життя. Народження, становлення, смерть - все супроводжувалося дотриманням певних обрядів, котрі здійснювалися брахманами. Вони, можна сказати, несли відповідальність за духовне, гносеологічне та аксіологічне наповнення соціального простору"[46,24]. Кшатрії несли відповідальність за виконання військової повинності. Захист своєї землі, своїх співвітчизників, своїх рідних - це особлива психологічна, духовно-моральнісна атрибутивна якість людини, яка піднесена до морального обов'язку. На вайш'їв покладалася відповідальність за створення матеріальних благ, примноження земних багатств. Шудри, як найнижчий рівень кастового суспільства, самостійно нічого не вирішували, а отже, були позбавлені і відповідальності. Їх безправ'я перекладало відповідальність на вищі касти. "Суспільство стає благополучним лише тоді, коли люди, які належать до цих природних класів суспільства, співпрацюють один з одним в ім'я духовної самореалізації (бхакті-йоги)"[124,52]. Людина, яка виконує приписані обов'язки згідно зі своєю варною і ашрамом приносить задоволення Господу, що є найвищою досконалістю. Якщо дхарма (обов'язок) виконувалася за життя людини, то після смерті людини душа відроджується в тілі людини вищої варни; якщо ж порушувалася дхарма, то душа переселиться в тіло людини нижчої варни, або навіть у тварину, рибу чи комаху. Таким чином, у брахманізмі ми бачимо відповідальність людини перед варною, перед суспільством в цілому, а також перед Абсолютом - відповідальність за душу людини, за її кармічні подорожі; це поєднання особистої та соціальної відповідальності.
Джайнізм як релігійна течія виник у формі протесту проти кастових привілеїв у V ст. до н.е. Поняття карми втрачає своє значення. Виявляється, що карму можна подолати власне самою людиною. Не визнаючи Бога, джайни всю відповідальність покладали на людину. "Джайнізм обіцяв щастя в земному житті, якщо людина поводиться праведно"[108,29]. Той, хто поділяв вчення джайнізму, міг шляхом праведного життя звільнитися від сансари (повторення народжень і смертей) і досягнути нірвани, чого не дозволяв брахманізм і що наближує джайнізм до буддизму.
Буддизм черпав ідеї із глибин індійської думки, але трансформував їх відповідно до нових світоглядних ідей, продиктованими зіткненням з ідеями світоглядів інших культур. "Насамперед, буддизм заперечуючи кастовість, проголошує рівні можливості для всіх людей і, відповідно, спільну відповідальність"[46,25]. Часом виникнення буддизму вважають VI ст. до н.е. Потрібно відзначити, що поділ буддизму на дві течії - хінаяну і махаяну, у розгляді нашої проблеми має важливе значення. Головна відмінність їх полягає у сфері етичних питань. І одним із важливих питань є саме питання відповідальності людини, що випливає із мотивації її діяльності. "Якщо метою хінаяни є досягнення особистого спасіння, то мета махаяни - досягнення стану бодхисатви, відмова від особистого спасіння заради допомоги всім живим істотам, щоб привести їх до визволення"[124,189]. В традиції хінаяни спасіння окремо взятої людини, яка замкнулася в егоїстичних помислах і відповідає лише за себе, за своє спасіння, є кінцевим пунктом шляху перевтілень людини, досягнення стану нірвани і отримання статусу архата. В традиції махаяни місце архата займає бодхисатва, людина, котра досягла нірвани, але не залишилася в ній. "Слідуючи великій місії, виконання буддійського співпереживання, свого вищого морального обов'язку, бодхисатва повертається в світ, щоб допомогти всім людям пройти довгий і тяжкий шлях до Пробудження. Ідея бодхисатви - це, по суті, ідея моральної відповідальності кожної людини перед іншими людьми, ідея відповідальності людини