РОЗДІЛ 2
ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО З ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
2.1. Взаємодія слідчого з правоохоронними органами
Питання взаємодії слідчого ОВС з іншими правоохоронними органами України є найменш дослідженим та водночас найбільш проблемним аспектом зовнішньої взаємодії слідчого, що має як суб'єктивні, так і об'єктивні причини. Криміналістика в умовах незалежної української держави зіткнулася з вимогою нового, критичного осмислення сутності, цілей та завдань кожного елемента системи правоохоронних органів, сформованої протягом останніх 10-15 років. Організаційні особливості попередньої системи, що складалася з органів внутрішніх справ, державної безпеки, прокуратури та суду, та наукові дослідження взаємодії цих суб'єктів, зокрема під час розслідування злочинів, що склалися в теорії криміналістики, вже не відповідають реаліям перехідного суспільства, в якому бурхливо розвиваються ринкова економіка та громадянське суспільство.
Все більш помітне визнання державою ліберальних та демократичних цінностей призвело до істотного обмеження повноважень правоохоронних органів, які до того мали тотальний характер, за принципом "все, що прямо не дозволено державним органам, є забороненим" ? відбулася певна специфікація функцій правоохоронних органів за рахунок зростання їх кількості. Ці в цілому позитивні процеси, на жаль, не завжди мали плановий та системний характер, що призвело до дублювання окремих функцій певних підрозділів та відсутності цілісного підходу до проблем їх взаємодії. До того ж виникла абсолютно нова проблематика - взаємодії слідчого з сучасними правозахисними структурами, які за правовим статусом та соціальними завданнями істотно різняться як від правоохоронних органів держави, так і від традиційних функцій адвокатури.
Для аналізу вказаної проблематики слід, по-перше визначитися з колом суб'єктів взаємодії, з типологією форм взаємодії слідчого відповідно до кримінально-процесуальних норм та з криміналістичними особливостями окремих ситуацій, в яких слідчий ОВС повинен або може взаємодіяти з іншими правоохоронними органами.
До правоохоронних органів України (крім МВС) більшість авторів відносять прокуратуру, СБУ, МЮУ, ДПА, Державну виконавчу службу, Державне управління охорони, Державний департамент України з питань виконання покарань, Державну митну службу, Адміністрацію державної прикордонної служби, Державний департамент пожежного нагляду МНС України. При цьому перші три структури мають різнопланові завдання та функції, решта функціонує в досить специфічних галузях суспільних відносин. Також можна навести досить велику кількість контрольно-наглядових структур, які, на нашу думку, не слід ототожнювати з правоохоронними органами (контрольно-ревізійні управління, Державний департамент фінансового моніторингу тощо), про взаємодію з якими йтиметься в наступному підрозділі. Окремі правоохоронні органи за КПК є органами дізнання, лише вони мають право на здійснення оперативно-розшукової діяльності (СБУ, ДПА). Відповідно до статті 112 чинного КПК України провадження досудового слідства покладено на слідчі підрозділи Прокуратури України, МВС, СБУ та податкової міліції ДПА України.
Особливе місце посідає прокуратура, яка водночас є правоохоронним органом (зокрема у разі здійснення досудового слідства), і контрольно-наглядовою структурою (в разі нагляду за законністю, зокрема, діяльності слідчого ОВС) [195, с. 19-20]. Вважаємо, що взаємодія слідчого ОВС з органами прокуратури можлива лише коли останні безпосередньо виконують функції органів досудового слідства, а не наглядового органу. На жаль, сучасна подвійна функція прокуратури та практика застосування нею однакових методів та підходів до вирішення проблем розслідування злочинив передбачених КПК контрольно-наглядових заходів заважає вивченню кримінологічних особливостей взаємодії МВС та прокуратури саме як різних правоохоронних структур поза передбаченими КПК процесуальними відносинами.
З початку 2005 р. керівниками МВС, СБУ та Генеральної прокуратури активно обговорюється питання створення НБР на базі слідчих підрозділів прокуратури та ДПА. Після створення Бюро загальна система досудового слідства України складатиметься з НБР, Головного слідчого управління МВС і Слідчого управління СБУ. Вважаємо цей варіант функціонування системи досудового слідства таким, що покращить можливості міжвідомчої взаємодії слідчого ОВС.
Діяльність правоохоронців з боротьби з такими видами злочинності, як організована злочинність та корупція, координує спеціально створений в Україні орган - Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, який створено відповідно до Указу Президента України від 26.11.1993 № 561. Таким чином, одним із основних факторів протидії злочинності виступає координація діяльності правоохоронних органів, яку здійснюють і потенційно можуть здійснювати за багатьма напрямами [49, с. 150].
О.К. Гаврилов і В.А. Михайлов виявили фактори, що перешкоджають продуктивності взаємодії слідчого з іншими правоохоронними органами за кримінальними справами, найважливішими з яких є:
а) недостатня чіткість і повнота регламентації законом взаємовідносин слідчого з іншими правоохоронними органами (оперативно-розшуковими та органами дізнання) під час розслідування кримінальних справ;
б) штучний поділ органічно єдиного за своєю внутрішньою природою процесу розслідування кримінальних справ між оперативними службами, органами дізнання й органами досудового слідства [149, с. 87]. Особливі перешоди виникають, коли ці структури належать до різних правоохоронних органів.
Фактичні потреби у взаємодії слідчого ОВС із певним правоохоронним органом можна розподілити на загальні та спеціальні. Загальні потреби виникають у випадку здійснення кримінально-процесуального провадження за різними категоріями справ (наприклад, у разі забезпечення безпеки свідка), спеціальні потреби обумовлені особливостями конкретної категорії кримінальних справ, що