РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМАНТАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНЕ
ВИВЧЕННЯ ЗМІСТОВО-ДИНАМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ-ВИХОВАНЦІВ
ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ
ТА ПІДЛІТКІВ З РОДИН
2.1 Програма та методи констатувального етапу дослідження
З метою забезпечення виконання основних завдань дослідження, перевірки гіпотези
та розкриття концептуальних положень нами було здійснено емпіричне вивчення
змістово-динамічних характеристик соціалізації підлітків, позбавлених
батьківського піклування та підлітків з родин.
Експериментально-психологічне дослідження забезпечували:
а) спостереження за поведінкою підлітків;
б) бесіди, інтерв`ю, самооцінювальні шкали, розповіді
підлітків про себе;
в) вивчення особливостей особистісної сфери з допомогою
психологічних методик;
г) вивчення життєвого досвіду підлітків, психотравмуючих
ситуацій;
Для проведення дослідження було підібрано пакет методик, адекватний меті нашого
дослідження. Застосований пакет психодіагностичних методів був укладений за
принципами взаємодоповнення і ретестовості, що було запорукою реалізації
положень про цілісність і максимально можливу ефективність психодіагностики та
сприяло якомога глибшому проникненню у психологічні тонкощі досліджуваних
особливостей. Тому отримані результати і показники ми розглядали не як застиглі
й абстрактні деякі кількості чи якості, що іманентно притаманні підлітку, а як
отримані внаслідок науково спланованої та впорядкованої системи дій і
операцій.
Змістове наповнення, семантична суть кожного показника інтерпретувалися нами як
наслідок взаємодії різноманітних варіантів і компонентів системи, що відображає
суть, як набуті чи спадкові властивості, так і актуальні динамічні прояви
соціально-психологічної активності особистості підлітка.
Залучення до методичного апарату дослідження конкретних тестів і відповідних їм
емпіричних показників виконувалось на підставі таких критеріїв: концептуальна
обумовленість методу, висока валідність, психометрична надійність, а також
можливість порівняння результатів, отриманих за допомогою певного методу, із
результатами інших авторів.
Етапи дослідження включали такі напрямки:
1) вивчення спрямованості особистості підлітка, його смислової сфери
особистості підлітка, а саме - вищого рівня смислової організації – соціальні
смислові орієнтації. Вони представлені у вигляді вищих ціннісних утворень
особистості: ідеалів, норм, цінностей.
2) дослідження самосвідомості підлітків, в якій відображені сприймання, оцінка
та переживання особистістю самої себе – носія певних соціальних рис і
відносин.
3) вивчення рівня емоційної напруги, тривожності, почування самотності.
4) вивчення механізмів психологічного захисту підлітків та рівня їх
функціонування.
5) вивчення соціальної адаптованості підлітків, самоефективності, моральної
нормативності.
Відповідно до напрямків дослідження були підібрані групи методик, які
дозволяють вивчити названі вище проблеми.
1. Методика для вивчення вищого рівня смислової організації особистості
підлітка – „Ціннісні орієнтації” М.Рокича.
2. Методика, спрямована на вивчення структури самооцінки: тест-опитувальник
„Самооцінка” (ОСВ), побудований відповідно до розробленої В.Століним
ієрархічної моделі структури самооцінки, опитувальник вимірює інтегральне
відчуття „за” й „проти” власного „Я”.
3. Для дослідження особливостей образу “Я” також було використано методику
“Запитання” за такими параметрами: зміст образу “Я”, рівень усвідомлення себе і
структурованість. Ступінь стійкості образу “Я”.
4. Методика, спрямована на вивчення рівня тривожності, тест
Тейлора, (адптація В.Г.Норакідзе).
5. Методика для діагностики рівня суб’єктивного почування
самотності Д.Рассела і М.Фергюсона.
6. Методика, спрямована на вивчення розвитку самоефективності підлітків. Одним
з основних механізмів формування самоефективності виступає локус-контроль. У
досліджені ми використали шкалу вимірювання локус-контролю ( РСК ).
7.Методика, спрямована на вивчення психологічних механізмів захисту підлітків
та рівня їх функціонування – тест-опитувальник „LSI”.
8.Методика, спрямована на вивчення рівня соціальної адаптованості підлітків,
опитувальник “Соціальна адаптація” (СА).
9. Методика „Адаптивність” (МЛО-АМ) А.Г.Маклакова, С.В.Чермяніна, шкала
„моральної нормативності” (МН).
Більшість досліджень минулих років, присвячені особливостям розвитку дітей в
умовах шкіл-інтернатів. Тоталітарна система створила для дітей, позбавлених
батьківського піклування, інтернатну систему, де вихованці перебували у
“замкнутому колі”, інтернат для них був і домівкою, і родиною, і школою, і
вулицею водночас. Специфіка таких виховних закладів полягала у монотонності
зовнішнього середовища, обмеженості простору, закритості, одноманітності
соціального оточення. Такі умови не були сприятливими для розвитку особистості
дітей, породжували у них невпевненість, емоційну неврівноваженість, що
призводило до поглиблення відхилень у розвитку особистості вихованців.
Сучасні умови нашого суспільства диктують зміни, вимагають нових підходів до
виховання підростаючого покоління. У кінці 90-х років були створені регіональні
дитячі будинки. Передбачалось, що у них будуть створені умови, що забезпечать
ефективніший розвиток особистості дитини, позбавленої батьківського піклування.
Але й ці діти позбавлені позитивного виховного впливу родини, яку їм дитячий
будинок “нового типу” не може замінити. Хоча умови дитячого будинку є,
порівняно з інтернатними, більш сприятливими для особистісного розвитку дитини,
та вони все ж не можуть повною мірою забезпечити потреби особистості
вихованців. Умови перебування вихованців цих регіональних дитячих
- Київ+380960830922