РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО
КОНТРОЛЮ
2.1. Сучасний стан правового регулювання громадського екологічного контролю і
шляхи його вдосконалення
Метою будь-яких правових приписів є досягнення необхідного суспільно корисного
результату. Саме тому суспільство зацікавлено, щоб юридичні норми досягали
мети, визначеної при їх прийнятті. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і
повніше досягатимуться цілі, визначені в конкретних юридичних нормах. Наявність
у законодавстві неузгодженостей, прогалин, суперечливих норм, а також
незабезпеченість правових норм засобами державного примусу (відсутність
санкції) суттєво впливають на ефективність правового регулювання. При
визначенні ефективності законодавства до уваги беруться дві обставини:
- цілі, що були поставлені при прийнятті правових актів;
- реально досягнуті результати.
Ці дві обставини доцільно співставити, щоб отримати відповідь на запитання: чи
вдалося вітчизняному законодавцю забезпечити правові передумови ефективного
громадського екологічного контролю, якщо ні, то яким чином можна досягти
необхідного результату.
На початку дослідження сучасного стану правового регулювання громадського
екологічного контролю, згадаємо про введення поняття громадського екологічного
контролю у вузькому і у широкому значенні, запропоноване у підрозділі 1.2. цієї
дисертації. Розмежування понять виглядає наступним чином: поняття громадського
екологічного контролю у вузькому значенні є таким, яким його розуміє
законодавець, а в концепцію поняття громадського екологічного контролю у
широкому значенні вписується весь комплекс громадської участі у вирішенні
екологічних проблем.
У цьому підрозділі об'єктом дослідження буде громадський екологічний контроль у
вузькому значенні – так, як його розуміє законодавець. Тому предметом
дослідження виступатимуть норми діючого законодавства України.
Правовою основою громадського екологічного контролю є, в першу чергу, норми
Конституції України. Так, у статті 13 Конституції України зазначено, що "земля,
її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в
межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної
(морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського
народу".[97] [149 [97] Конституція України // Голос України. – 1996. – 27
червня. – № 138.
] Оскільки, відповідно до Конституції України, народ є власником усіх природних
ресурсів, закономірно, що громадяни мають право контролювати використання цих
ресурсів. Згідно з Конституцією, держава має обв'язок перед народом у
забезпеченні екологічної безпеки, підтриманні екологічної рівноваги на
території України та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (ст. 16).
Закономірно, що народ (громадяни України) має право контролювати виконання
державою цього обов'язку.
Правову основу здійснення громадського екологічного контролю створює й
проголошення Конституцією певних політичних прав громадян. Так, громадяни
України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські
організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ст. 36 Конституції).
Ця стаття забезпечує можливість створення та розвитку громадських
природоохоронних організацій, які є суб'єктом громадського екологічного
контролю.
Необхідно зауважити, що громадський контроль в широкому розумінні включає в
себе такий механізм, як проведення референдуму. Ст. 38 Конституції закріплює
право громадян брати участь у всеукраїнському та місцевому референдумах. Ця
норма є правовим підґрунтям для проведення будь-якого референдуму, у тому числі
і того, на якому можуть вирішуватись екологічні питання.
Згідно із ст. 39 Конституції, громадяни України мають право проводити мирні
збори, мітинги та демонстрації. Ця норма має безпосереднє відношення до
громадського екологічного контролю. На практиці громадські природоохоронні
організації як суб'єкти екологічного контролю інколи вдаються саме до масових
заходів з метою привернення уваги влади до подій в екологічній сфері; масові
збори проводять і громадяни, щоб відстояти свої екологічні права.
Відповідно до ст. 40 Конституції, громадяни України мають право направляти
індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до
органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і
службових осіб цих органів. Цьому праву громадян кореспондує обов'язок
вищевказаних держаних органів та їх посадових осіб розглянути звернення і дати
обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Отже, дана конституційна
норма закріплює за громадянами право звернення до державних органів. Слід
сказати, що одним із засобів громадського екологічного контролю є інформаційні
запити щодо того чи іншого екологічного питання, які направляють до відповідних
органів громадяни або природоохоронні організації.
Право на судовий захист, яке гарантує Конституція України, також дає можливість
громадськості контролювати діяльність органів влади та місцевого самоврядування
шляхом звернення до суду.
Згідно зі ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і
здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. У
цій же статті закріплене право вільного доступу до інформації про стан
довкілля, а також право на її поширення. Встановлено, що така інформація ніким
не може бути засекречена.
Норми Конституції є основоположними, загальними по відношенню до тих норм, які
містяться у спеціальних екологічних законах, в першу чергу, в Законі України
"Про охорону навколишнього природного середовища". То
- Київ+380960830922