РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ЯК ЯВИЩЕ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
2.1. Поняття та особливості адміністративного ресурсу
Існує декілька підходів до трактування поняття адміністративного ресурсу.
Зокрема, адміністративний ресурс розглядається як один з багатьох ресурсів
виборчої кампанії. В рамках цього підходу адміністративний ресурс трактується
як „... комплекс додаткових ресурсів, котрими володіє кандидат, який
знаходиться при владі чи підтримується нею” [109, с. 48].
Згідно іншого підходу адміністративний ресурс – це „... сукупність
адміністративних важелів, які можуть бути використані на користь тієї чи іншої
політичної сили з метою забезпечення бажаного результату на виборах” [67].
Бажаний результат може досягатися як за допомогою законних методів, так і з
порушенням законодавства.
Адміністративний ресурс трактують також як „... використання можливостей
державних органів в інтересах певних кандидатів чи політичної сили” [1, с.
101]. Крім того, існує підхід, згідно якого адміністративний ресурс – це
сукупність всіх ресурсів, які контролюють владні структури і які влада може
використати для досягнення певних цілей.
Під адміністративним ресурсом також розуміють „... нелегітимний вплив на
підготовку, проведення та підведення підсумків виборів органів державної влади
(виконавчої, судової, юрисдикційних органів), адміністрацій державних установ і
організацій, державних підприємств, органів місцевого самоврядування тощо з
метою підтримки певного кандидата, політичної партії чи іншої політичної групи”
[32].
Ще одним підходом є трактування, яке дає Інститут політики України. Згідно
нього адміністративний ресурс – це „... політологічний термін, що вживається
для пояснення використання органами державної влади та місцевого самоуправління
або кандидатами у народні депутати, які є державними службовцями, своїх
повноважень задля досягнення політичних або корпоративних цілей шляхом
порушення норм чинного законодавства” [3, с. 2].
Адміністративним ресурсом вважають також „... зловживання працедавцем своїм
становищем стосовно найманого працівника, щоб змусити його виконувати певні
дії” [1, с. 99]. Адміністративний ресурс також розуміється як „... система
контролю за виборами з боку органів влади” [1, с.89].
Адміністративний ресурс також трактують як „... спроможність тієї чи іншої
партії у такий спосіб побудувати вертикаль своїх структур, щоб забезпечити їй
чіткість і злагодженість у роботі, вплив на громадську думку та
відповідальність представників партії, які обіймають владні посади, перед
партійцями та виборцями”[197, с. 1].
На думку політолога Е.Ландовського, адміністративний ресурс – це „... всі
працівники обласних, районних, міських адміністрацій, яких використовують для
виконання того чи іншого завдання”[197, с. 4]. Тому якісна характеристика
адміністративного ресурсу в даному випадку буде залежати від того, які саме
завдання треба вирішити.
Досить поширеним є і такий підхід, що трактує адміністративний ресурс як
евфемізм, який „... вигадали для того, щоб незаконні дії назвати нейтральними
науковими словами. Адміністративний ресурс – це фальсифікація виборів
виконавчою владою української держави”[197, с. 1]. Також адміністративним
ресурсом вважається „... безкарне порушення закону, правових норм у ході
виборів”[186, с. 4].
Як ми бачимо з аналізу підходів, є як виключно негативні трактування
адміністративного ресурсу, так і позитивне чи нейтральне його бачення.
Підсумовуючи, можна сказати, що адміністративний ресурс трактують у таких
значеннях: 1) як один з ресурсів виборчої кампанії; 2) як сукупність
адміністративних важелів впливу; 3) як зловживання службовим становищем; 4) як
владний вплив на вибори; 5) як спроможність політичної сили ефективно діяти під
час виборів; 6) як сукупність працівників владних органів; 7) як незаконні
владні дії, фальсифікація під час виборів.
Крім того, розгляд вищезгаданих підходів до адміністративного ресурсу дає нам
підстави розглядати дане явище як у широкому, так і у вузькому значенні. У
широкому значенні під адміністративним ресурсом розуміють здатність влади
здійснювати незаконний вплив на політичний процес загалом для досягнення
особистих цілей.
Адміністративний ж ресурс у його вузькому значенні розглядають як явище, що
стосується лише виборчого процесу, під час якого адміністративний ресурс
набуває найбільш завершених, різноманітних форм та застосовується у найбільших
масштабах.
Оскільки предметом нашого дослідження є виборча кампанія, то ми будемо
розглядати адміністративний ресурс лише у вузькому значенні, трактуючи його як
один з багатьох ресурсів виборчої кампанії. На нашу думку, у вузькому розумінні
адміністративний ресурс – це наявність у суб’єкта виборчого процесу у силу його
приналежності до влади, додаткових ресурсів, які дозволяють йому здійснювати
законний чи незаконний вплив на виборчий процес і волевиявлення виборців з
метою досягнення особистих чи групових цілей.
Для того, щоб була можливість застосовувати адміністративний ресурс під час
виборчої кампанії, необхідні певні умови. До таких умов можна віднести:
* відсутність у державі демократичних традицій, досвіду ведення виборчої
кампанії на основі демократичних принципів;
* політична монополія певних соціальних груп на ведення виборчої кампанії,
відсутність конкуренції у виборчому процесі;
* низький рівень розвитку громадянського суспільства в державі;
* відсутність незалежних від влади ЗМІ, свободи слова;
* залежність одних людей від інших в силу соціального статусу, посадового
становища;
* відсутність механізмів контролю
- Київ+380960830922