Розділ 2. Основні протиріччя глобалізаційних процесів сучасної доби.
2.1. Багаторівневий системний характер процесу глобалізації та основні протиріччя сучасного суспільства.
Цілком очевидним є той факт, що процес глобалізації постає перед нами саме як системне та багаторівневе утворення. Багаторівневість процесу та його висока структурна диференційованість свідчать про об'єктивний і поступальний характер розгортання глобалізації як системного утворення. Ставлячи перед собою за мету виокремлення основних проблем, протиріч та негативних наслідків глобалізації як процесу перманентного (тривалість та безперервність мають тут акцентувати нашу увагу саме на динамічності й принциповій незавершеності даного проекту), ми маємо виділити його етапи, з'ясувати проблеми, притаманні кожному з них, виокремити специфічні протиріччя саме постіндустріальної доби, тобто - сьогодення.
Виявлення та унаочнення негативних наслідків та небажаних супутніх факторів глобалізації дозволить нам, з одного боку, виразніше й повніше розкрити зміст самого глобалізаційного процесу (як в цілому, так і на даний історичний момент), а, з іншого боку, вийти безпосереднім чином на з'ясування та визначення такого явища глобалізації як антиглобалізація та тероризм, які виступають в якості крайньої форми її прояву. Принагідно, одразу припустимо, що саму антиглобалізацію, за аналогією з глобалізацією, треба розглядати як складне і неоднорідне явище, яке теж потребує застосування до нього певних класифікаційних моделей. Окрім того, не будемо виключати гіпотези, згідно якої антиглобалізаційні явища та тенденції треба було б розглядати як невід'ємні фактори та складові самої глобалізації. Таке припущення цілком логічно відповідало б задекларованому нами розумінню глобалізації як багаторівневого динамічного процесу та складного системного утворення - саме система (а з методологічного боку - системний аналіз) передбачає наявність як тези, так і антитези, а можливий синтез виступив би в якості як синергетичного припущення щодо можливих варіантів розвитку подій у майбутньому, так і в якості елементу футурологічного прогнозування.
У першому параграфі І розділу "Соціально-філософський аналіз процесу глобалізації: етапи становлення та дослідження понять та методологічні вимоги до її дослідження" певним чином ми вже розглянули проблеми періодизації глобалізаційних процесів та виявлення історичних джерел їх походження, точки відліку початку розгортання, механізму функціонування. Так, зокрема, із посиланням на М.Чешкова йшлося про етапи "протоглобалізації", її "передісторії" та власне про глобалізацію як таку, початок якої дослідник вбачає в першій промисловій революції, а активне розгортання та інтенсивний розвиток - протягом останніх 200 років, під час яких і відбувалося формування глобальної світової спільноти.
Вітчизняний філософ В.В.Лях акцентує свою увагу на тому, що глобалізація є надто неоднорідним і складним процесом "...принаймні потребує уточнення, оскільки маємо не просто суцільну й однозначну глобалізацію, а декілька різних процесів, які переплітаються, взаємодоповнюють одне одного, а іноді й мають зовсім протилежне спрямування" [72, 63]. І далі вчений формулює таке філософсько-дослідницьке завдання, згідно з яким: "...потрібно, насамперед, визначити ключові елементи, визначальні принципи, навколо яких концентруються ті чи інші явища і тенденції світового масштабу" [72, 63]. Використовуючи періодизацію Д.Белла щодо доіндустріального, індустріального та постіндустріального періодів розвитку людської цивілізації, дослідник приходить до висновку, що глобалізація однаковою мірою характерна для обох останніх періодів, але суттєво відрізняється як специфікою функціонування, так і джерелами розвитку. Відповідним чином різняться і протиріччя та негативні наслідки обох типів глобалізації. Крім того, і це є вагомим для нас і нашого розгляду, глобалізаційні проблеми індустріальної доби набули найбільшої актуальності саме за умов сьогодення, а саме - екологічні проблеми, кліматичні, демографічні та ті, що пов'язані з безпекою існування й виживання людства в цілому.
Врешті-решт, відносно вищезазначеного В.В.Лях робить висновок: "Звичайно, всі ці тенденції діють спільно, і їх розведення є чисто умовним. Однак викладені вище зауваження дозволяють краще зрозуміти внутрішню динаміку загального процесу глобалізації" [72, 64].
Крім того, зазначимо вже від себе: саме спільна та одночасна дія різних за своїм походженням (як у часовому, так і сутнісному вимірі) факторів спричиняє не тільки розширення спектру їх дії, а також і підсилення дії кожного в наслідок накладання, і певну "мутацію" (трансформацію) специфіки дії кожного. Відтак доводиться рахуватися як з наслідками негативних факторів у їхньому, так би мовити, чистому вигляді, так і трансформованому й спотвореному (в наслідок їх тісної взаємодії і переплетіння між собою). І це при тому, що чинними виявляються як мінімум три групи взаємодіючих негативних факторів-наслідків: 1) успадковані від індустріальної доби; 2) ті ж самі фактори індустріальної доби, але які набули нових рис за обставин сьогодення; 3) і нарешті - специфічні негативні фактори самої постіндустріальної доби, котрі постали перед людством протягом останніх 10 - 20 років і які не мають аналогів за попереднього індустріального етапу глобалізації.
Зауважимо, що за таких обставин будь-яка спроба аналізу негативних факторів та наслідків глобалізації в умовах постіндустріального суспільства без комплексного підходу приречена на однобічність, вибірковість і, зрештою, хибність. З цих позицій цілком зрозумілою стає поверховість тих спроб аналізу сучасного глобалізаційного процесу, які робляться з позицій виключно якоїсь однієї окремо взятої дисципліни чи галузі. Відтак, мусимо закцентувати увагу при спробі подібних аналітичних розробок на визначальній ролі саме філософських і зокрема соціально-філософських досліджень. Немає сумніву, що робота у відповідному напрямку вестиметься і надалі не одним десятком
- Київ+380960830922