РОЗДІЛ 2
МОРАЛЬНО-ПРАВОВИЙ КОНФОРМІЗМ ЯК
ЦІННІСНО-НОРМАТИВНА ПАРАДИГМА СВІДОМОСТІ
Проблема "людського фактору" в будь-якій сфері суспільного життя є знімалася ніколи з порядку денного. Ця стезя безпосередньо стосується нинішнього та прийдешніх поколінь. Людський фактор, незалежно ввід своєї конкретно-історичної сутності завжди виконує головну функцію соціального устрою - ціле покладання. Вона, в свою чергу, розкривається у єдності двох - раціональної та оцінюючої, які є елементами сутності людини, а також важливими частинами її світогляду та ідеології. Тому положення про "деідеологізацію" державного життя закріплене у ст. 15 Конституції України, та соціальну практику, що базується на цьому, в сьогоднішніх умовах є, на нашу думку, одним з невдалих, які деякою мірою пішли не на користь державі.
Ідеологія - це не просто якась брехлива форма свідомості, що не відповідає дійсності, як міркують деякі "реформатори" суспільного устрою. До тих пір, доки буде існувати суспільство у вигляді цілісної структури, була, є і буде ідеологія як світогляд певних соціальних угрупувань чи їх домінуючих верств - метод та продукт суспільної рефлексії; тому світоглядне сум'яття, моральна сплюндрованість, теоретична безплідність, не виважена законотворча (законодавча) політика є головними перешкодами на шляху до досягнення об'єктивно значимих для нашого народу стратегічних цілей - підвищення його добробуту.
Важливим елементом правосвідомості громадян є їхній світогляд. Використовуючи загально філософські категорії , світогляд можна визначити як систему поглядів людини на оточуючий її світ, завдяки яким вона визначає своє місце в цьому світі, оцінює ставлення до навколишньої дійсності, а також до самої себе. У будь якому суспільстві панують різні форми суспільної свідомості - це політика, мораль, мистецтво, наука тощо. Серед них важливе місце займає правова свідомість, тому що кожне явище, в тому числі і мораль, не роблять прямого впливу на право до тих пір, поки попередньо не відобразяться у правовій свідомості. Тому правовий світогляд треба розглядати як систему важливих, найбільш узагальнених правових поглядів, уявлень, за допомогою яких люди відображають своє ставлення до навколишньої правової дійсності. Правовий світогляд є якби найвищім елементом правосвідомості, "фундамент" якого складають правові погляди, що мають моральне підґрунтя. Можна сказати, що це правові знання у єдності з установками, оцінками та відчуттям права.
Правова свідомість, являючи собою частину світогляду, представляє особливу форму відображення об'єктивної реальності. Тому вона, як лакмусовий папірець, на якому проявляються фактори, що впливають на право. Правова свідомість як форма суспільної свідомості об'єднує систему поглядів людей, ідей, уявлень, теорій, а також почуттів, емоцій, переживань, які характеризують ставлення людей та соціальних груп і класів ( в тому числі і через фактичну поведінку) до діючої (чинної, наявної) та нової, бажаної правової системи. У структурі свідомості можна виділити наступні її сторони:
- світогляду або інтелектуальну (погляди, ідеї, теорії);
- психологічну (почуття, емоції, переживання);
- поведінкову (правомірну поведінку, правову активність, правопорушення, поведінку девіантну, маргінальну, віктимну), яка характеризує фактичну реакцію людини на функціонування елементів правової системи.
Правова свідомість як форма суспільної свідомості взаємодіє з іншими її формами: політичною, моральною, суспільною психологією, повсякденним життям. Тому правова свідомість як одна з форм суспільної свідомості підкоряється тим самим закономірностям і зумовлюється у кінцевому підсумку матеріальними умовами життя та духовним розвитком суспільства. Внаслідок змін, які відбуваються у суспільстві, зазнає змін і суспільна свідомість. Уперше проблема стану суспільної свідомості була проаналізована А.К.Уледовим. Він дійшов висновку, що суспільна свідомість у цілому і окремих її проявах завжди щось відчуває, переживає, тобто приймає якийсь визначений стан. За його думкою, безпосередній вплив на діяльність людей мають не політичні, правові, моральні або інші ідеї та погляди окремо, а їхній сплав [304].
Дослідження правосвідомості її стану та причини деформації безумовно продовжувалися, слід зазначити що ця проблема досліджувалася вченими з різних підходів: філософського (соціальна філософія, філософія права зокрема), соціологічного (в тому числі і у курсі соціології права), етичного (юридична етика та юридична деонтологія), психологічного (соціальна психологія, юридична психологія (у нормативно-теоретичному та кримінальному аспектах), юридичному (теорія держави та права, кримінологія та інші).
Правосвідомість як соціально-філософський феномен досліджувалася, такими вченими як: П.П.Баранов [30], О.П.Белинська [37], І.Н.Бондаренко [46, 47], П.Г.Давидов [92, 94, 95, 96, 97, 98, 100], А.І.Долгова [113, 114], В.П.Желтова [123], К.Є.Ігошев [135], В.І.Каминская [140, 141, 142,], І.І.Карпець [149], М.Я.Константинов [140], М.О.Носков [140], А.Р.Ратинов [140, 142, 149, 253-255], В.М.Кудрявцев [172], О.О.Лукашева [191, 192], Ю.Г.Манишев [195-196], В.М.Мясишев [208], Є.В.Назаренко[209], Г.С.Остроумов [221-222], Л.І.Петражицький [226-228], А.Подгурецький [231], В.Поппе [236], Д.А.Потопейко [237], І.Ф.Рябко [267], В.О.Чефранов [322], В.О.Щегорцев [328] та ін.
Дослідженням професійної правосвідомості юристів присвячені роботи професійно-етичного, деонтологічного та психологічного спрямування П.П.Баранова [30-32], М.Ю.Барщевського [33], Н.Л.Гранат [74-78], П.Г.Давидова [98, 105], М.П.Петросяна [229], Ю.В.Согомолова [229], В.П.Сальникова [271], М.Я.Соколова [281], В.М.Столовський [288] та ін.
Проблемам деформації правосвідомості присвячені праці Ю.В.Александрова [4], В.П.Гоймана [73], Н.Л.Гранат [74; 78], П.Г.Давидова [92; 94; 95; 98], В.М.Коробки [163], В.М.Кудрявцева [168-171; 173-175; 284], В.В.Куліченка [178], В.П.Столбового [178], В.С.Медведєва [202-204], В.