РОЗДІЛ 2
КОНФЛІКТ "НА БРАТА БРАТ"
В УКРАЇНСЬКОМУ ІСТОРИЧНОМУ РОМАНІ ПРО РУЇНУ
Відомо, що художня література активно цікавиться історією. Письменники роблять спроби осмислити і переосмислити минуле з позицій сучасності, віднайти в ньому уроки для майбутніх поколінь. Сьогодні існує потреба ґрунтовного дослідження і глибокого аналізу художніх версій Руїни, характерною ознакою якої став кривавий розбрат. Відомий історик Орест Субтельний так описує цю драматичну епоху: "Настали часи суспільного розбрату, чужоземної інтервенції, дальшого спустошення вже сплюндрованого краю. В українській історіографії трагічний спектакль, в якому українці марнували величезну енергію і рішучість, набуті у повстанні 1648 року, в самогубних сутичках, яким, здавалося, не буде кінця, часто називають Руїною" [174, 128].
Як у наукових, так і в художніх концепціях української історії серед першопричин Руїни були названі братовбивчі війни, в яких гинули тисячі українців, що стали жертвами ненаситної жадоби до влади численних гетьманів: Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича та інших. Поет і публіцист В.Базилевський з цього приводу зазначає: "Дух руїни - це наслідок руїни духу. В жодній з буйних голів перелічених діячів тієї доби не зародилася ідея спротиву загальній анархії, думка про приналежність до одної спільноти як поштовх до самозбереження кревного. Бездум'ям, зухвальством, жагою самознищення віє від цих тіней минулого, які спричинилися до катастрофічного падіння українства" [8, 77].
Один із видатних творців художнього літопису Руїни Юрій Мушкетик окреслив обраний нами для детального аналізу конфлікт точною символічною формулою: "на брата брат". Таке формулювання типового конфлікту доби Руїни найповніше передає трагізм братовбивчих війн, що вирували на українській землі в той час.
Кожен українець з давніх-давен трактує поняття "брат" як споріднений "по крові" і "по духу". Згадаємо, як високо цінувалися закони духовного побратимства серед козацтва на Запоріжжі. Якщо розглядати в духовному аспекті міфологему "брат", то вона тісно пов'язується з поняттям "ідеї", яка може єднати побратимів або розділяти їх. Слушним тут видається зауваження критика М.Кодака про те, що "колізія між "кров'ю" та "ідеєю" давно означена поняттям розбрату, яке застосовується не тільки до розведених тими чи іншими житейськими пристрастями єдиноутробних братів, а й до побратимів духовних, коли в тому побратимстві залягає тріщина непорозуміння й непоступливості" [72, 119].
Беручи до уваги думки письменників і критиків щодо виділеного нами конфлікту, варто наголосити, що опозицію "на брата брат" треба розглядати насамперед не як родову проблему, а як протистояння між "кров'ю" та "ідеєю". Ми погоджуємося з думкою М.Кодака про те, що міфогенна імперативність не розкриє того змісту, який вклали творці художньої історії в цей конфлікт, адже треба аналітично розглянути колізію, виділити в ній відносну, а не абсолютну конфронтацію. Але в той же час, для того, щоб збагнути причини розбрату і кровного, і духовного, треба розуміти, що це явище сягає своїм корінням часів біблійних Каїна і Авеля. Не дивно, що слова "на брата брат" підсвідомо налаштовують нас на сприйняття конфлікту крізь призму біблійної легенди про Каїна і Авеля. Адже Біблія - це джерело вікового досвіду людства. У Біблії людина будь-якої епохи "читає свою власну історію, віднаходить низку власного життя, зі всіма його втратами й надбаннями. Як би змінилася її доля, скільки б нещасть оминули її, яким би негодам могла запобігти, якби навчилася вилучати уроки з цієї книги" [150, 221].
Легенда про братів Каїна і Авеля є тим самим уроком, засвоєння якого стало б вирішальним для самозбереження української нації, і не тільки української. Кращі творці світової літератури зверталися до образів біблійних братів, що давно стали традиційними літературними персонажами. Каїн і Авель мають риси, що властиві людям будь-якого часу, тому ця легенда має велику кількість реінкарнацій у різних національних літературах різних епох. Образ Каїна, який підняв руку на свого брата Авеля і приніс на землю першу смерть, став уособленням страшного братовбивчого злочину: "І зглянувся Бог на Авеля і на жертву його, а на Каїна і на жертву його не зглянувся. І розгнівався Каїн сильно, і похилилось обличчя його... І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його" [111, 265].
Роздуми над змістом цієї біблійної легенди ми зустрічаємо в "Повісті временних літ", у сказанії про Бориса і Гліба. В епоху непорушного авторитету церкви і Творця автори засуджували Каїна перш за все тому, що він повстав проти волі Бога. В епоху романтизму до сюжету про братовбивство звернувся англійський поет Дж.Байрон в містерії "Каїн". Романтики переосмислили зміст біблійної легенди, побачивши в образі Каїна бунтаря, що повстав проти насилля над власною волею. Дослідниця творчості поета Т.Потницева зауважила, що для Дж.Байрона важливіші не наслідки братовбивства і аналіз душевних мук героя, а сама суть конфлікту, його причини, мотиви, онтогенез [144, 16].
Багатозначність і глибина змісту біблійної легенди про Каїна і Авеля знайшла своєрідне вирішення в поемі українського класика Івана Франка "Смерть Каїна". Дослідники поетичної спадщини письменника (П.Филипович, І.Бетко, А.Скоць та інші) вважають, що названа поема - це не філософія заради філософії, а осмислення біблійної істини з позицій сучасності.
Історія біблійних Каїна і Авеля простежується у творі української письменниці О.Кобилянської "Земля". Авторка розглянула земну версію старозавітного міфу, що втілився в історії із селянського життя. О.Кобилянська не лише розглянула традиційний мотив братовбивства на українському національному матеріалі, а й привнесла своє жіноче бачення цієї соціальної, філософської і духовної проблеми. У жіночій інтерпретації художниці, за висловом Г.Нікітчиної, "історія перевертається з ніг на голову: молодший брат вбиває старшого, мисли
- Київ+380960830922