РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
В роботі використані дані обстеження 110 хворих що знаходилися на лікуванні в Клініці ортопедичної артрології Інституту патології хребта та суглобів ім. Ситенка М.І., терапевтичному відділі 4-ї МКЛ м.Львова, відділі травматології та ортопедії 8-ї МКЛ м.Львова.
Вік хворих знаходився в межах 60-75 років. Згідно класифікації запропонованої Є.П. Подрушняком вказані хворі відносяться до вікової групи похилого віку. Жінки становили більшість - 80 (72,7%), чоловіки -30 (27,3%).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих за віком та статтю.
Вікові групи, роківЧоловіки,
кількість осібЖінки,
кількість осібабсолютнаВідносна,%абсолютнаВідносна,%60-642018.23733,6365?7087,33229,0971?7521,81110
Всі пацієнти обстежувалися по спеціально розробленій схемі. Вивченню підлягали скарги хворих, клінічні симптоми, рентгенологічні дані, враховували показники денситометричного дослідження, аналізували біохімічні маркери та імунологічні показники, вивчали локальний кровообіг.
Вивчаючи скарги пацієнтів особливу увагу надавали больовим проявам та характерові дискомфорту, фактам порушення побутової та трудової адаптації, розладам звичних рухів і їх послідовностей необхідних для самообслуговування та перебування в соціумі.
При означенні болю деталізували його ознаки при допомозі спеціально адаптованого опитувача, виясняли момент появи, зникнення, обставини посилення та зниження, вивчали динаміку та порівнювали з функціональними розладами та ступенем руйнації структур системи хребет-таз-нижня кінцівка..
Зокрема клінічному та рентгенологічному обстеженням підлягали всі хворі, біомеханічні особливості ОРС вивчали у 62 пацієнтів, біохімічні маркери сполучнотканинного обміну визначали у 35. Визначення показників імунітету проводили у 48 пацієнтів, денситометрію та визначення швидкості мікроциркуляції застосували, відповідно у 36 та 32 пацієнтів.
Методи та матеріали клінічного обстеження хворих.
Клінічному обстеженню підлягали всі пацієнти. Застосовували методики ортопедичного. неврологічного, мануального тестування, лікувально-діагностичні блокади, спеціально адаптовані та розроблені тести для вивчення компенсації адаптивних навиків пацієнтів. Проводилось також вивчення соматичного стану пацієнтів для проведення диференційної діагностики больового синдрому, що може бути симульований внутрішніми хворобами.
В ортопедичне обстеження входило вивчення будови тіла, постави, розвитку підшкірної клітковини та м'язів. Довжини кінцівок, обсягу рухів в суглобах. Засобами були огляд, пальпація, кутомір, вимірювальна стрічка, динамометр.
Візуально оцінювали положення тіла, стан фізіологічних вигинів хребта, наявність деформацій: посилення фізіологічних вигинів, бокових деформацій хребта таких як С-подібний чи S-подібний сколіоз, звертали увагу на установку стегнових сегментів та просторову орієнтацію тазу. При цьому користувалися визначенням зовнішніх анатомічних орієнтирів.
Дослідження проводили в трьох основних положеннях тіла : стоячи, лежачи, сидячи, виявляючи ступінь фіксованості деформації та ступінь порушення рухового стереотипу.
Після огляду при допомозі пальпаторного обстеження визначали тургор, тонус м'яких тканин, а також зони болючості та зони патологічних змін в товщі тканин: зони гіпертонусу, фібрози.
Пальпації підлягали ділянки прикріплень сухожиль, фасції, розтяжіння. При допомозі кутоміра вивчали об'єми рухів в кульшових суглобах, оцінювали обєм рухів в поперековій ділянці хребта, орієнтуючись на нормальні величини. Значну увагу надавали фактору обмеження руху: диференціюючи анталгічні контрактури від наявних органічних перепон, використовували мануальні методики доводячи рух до максимально-можливого, спочатку активного, а потім пасивного. Одночасно контролювали суб'єктивні відчуття пацієнта шляхом мовного контакту.
Мануальне обстеження проводили за методиками запозиченими з робіт Левіта К. із співав. [90], особливо прийоми розроблені для поперекової ділянки, тазу, кульшових суглобів та хребта. В обстеженні та лікуванні використовували "м'які методики" мануальної терапії. Діагностику тригерних точок проводили із застосуванням прийомів запропонованих Іванічева Г.А. [53], Тревелл Дж.Г., Симонс Д.Г[155]
Вивчення основних рухових стереотипів проводили виходячи з концепції про наявність певної кількості послідовно-виконуваних рухів необхідних людині для пересування в оточуючому просторі, виповненому обставинами які часто із абсолютно звичних та зручних для здорової людини, стають непереборними перепонами для людини хворої [195,215]. До таких рухових послідовностей чи навиків можна віднести можливість пацієнта самостійно підвестися з ліжка, крісла з переходом в фазу руху (, можливість одягнутися, взутися, можливість підняти предмет з підлоги, перенесення предмету та поворот навколо своєї осі в положенні стоячи, можливість підніматися, чи сходити по сходах, пересування приставними кроками в бік, можливість встояти на одній нозі. В усіх вказаних рухових стереотипах безпосередньо приймає участь руховий комплекс стегно-таз-хребет. Використовували спеціальні тести де вищеописані рухові стереотипи виконувалися при контролі правильності, раціональності, безпеки та часу оцінювали їх при допомозі розроблених шкал балів [169,227].
Для визначення болю як субєктивно-емоційного відчуття патологічних змін використовували опитувач болю " термометр"[192].
Рис.2.1. Опитувач-шкала болю.
Враховуючи ключове місце крижово-клубового зчленування в анатомо-фізіологічному та патогенетичному субстраті кульшово-поперекового синдрому проводили його дослідження із застосуванням мануальних методів. Проводячи прийоми контролювали наявність больової реакції при компрометованих зчленуваннях.
Неврологічне обстеження проводили з метою виявлення порушень функції периферійних нервових структур та відокремлення групи хворих з розладами центрального походження, яка за даними літер