РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особливостей особистості вчителя в системі розвивального навчання
2.1. Мета, завдання і процедура дослідження
Мета дослідження полягає у відокремленні індивідуально-особистісних особливостей педагога, які зумовлюють успішність реалізації системи розвивального навчання в початковій школі.
Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз підходів до вивчення проблеми особистості вчителя і його педагогічної діяльності.
2. Виявити індивідуально-особистісні особливості педагога системи розвивального навчання.
3. Дослідити залежність між особистісними особливостями педагогів та розвитком особистості учнів.
4. Визначити основні зміни в особливостях особистості вчителя при проходженні різних етапів професійного розвитку педагогів в процесі засвоєння ним діяльності в системі розвивального навчання.
5. Порівняти особливості особистості вчителів, які пройшли навчання за допомогою методу інтенсиву (який реалізується без відриву від виробництва в формі проблемно-ділових семінарів) та інформаційного методу підготовки до реалізації професійної діяльності в системі розвивального навчання.
Розробити систему психологічного супроводу педагогів в процесі засвоєння системи розвивального навчання.
В якості експериментальної групи виступили вчителі розвивального навчання, відібрані на основі високих експертних показників їх педагогічної діяльності в різних сферах (таких, як викладання математики, української і російської мов, основ природознавства в логіці розвивального навчання), а також діагностики новоутворень психіки молодших школярів відповідно до теоретичних основ системи розвивального навчання.
З'ясувалося, що вчителі, учні яких мають високі показники формування новоутворень до кінця молодшого шкільного віку, а також які отримали найвищі оцінки експертів, - це вчителі, що працюють в системі розвивального навчання 5-ть і більше років. Таким чином, вивчення особливостей особистості вчителя системи розвивального навчання було виконано на основі діагностики професійно значущих особистісних якостей педагогів п'яти і більше років досвіду роботи в системі розвивального навчання.
В якості контрольної групи була прийнята група педагогів традиційної системи навчання, які мають відзнаки районних і міського відділів освіти м. Харкова і відзначені відділами освіти як педагоги-професіонали з високими досягненнями в області початкової шкільної освіти. Дані педагоги також мають стаж роботи в традиційній системі навчання від 5-ти років.
Як було показане вище, одним з головних теоретичних принципів розвивального навчання є діалог вчителя і учня, оскільки повноцінна реалізація системи розвивального навчання здійснюється тільки на підставі діалогічної взаємодії в системах "вчитель-учень, "вчитель-клас, "учень-учень. Організувати, спрямовувати, підтримувати цей діалог - одне з найважливіших завдань вчителя розвивального навчання як рівноправного учасника діалогу.
Отже, в ході експериментального дослідження особливостей особистості вчителя було вивчено, головним чином, потребу вчителя в діалозі і умови реалізації діалогічної взаємодії на основі наступних методів:
I. Спостереження (в ході уроків по спеціально розробленій схемі фіксувалися: позиція педагога на уроці, переважаючий стиль взаємодії з дітьми, формування компонентів учбової діяльності)
II. Опитувальники:
1. Визначення стилю реагування особистості в конфлікті, методика К. Томаса, адаптована Н. Гришиною
2. Вивчення самооцінки, методика Будасі
3. Визначення самооцінки професіоналізму особистості шляхом ранжирування значущих якостей педагога, методика, розроблена під керівництвом О.К. Дусавицького
4. Виявлення бар'єрів педагогічної діяльності, методика описана Е. Роговим
5. Визначення рівня самоконтролю в спілкуванні, методика М. Снайдер
6. Вивчення рівня розвитку емпатичних якостей особистості, методики М. Юсупова, "Діагностика соціальної емпатії"
7. Визначення ціннісних орієнтацій, методика М. Рокича
8. Дослідження типів мислення педагога, методика В. Слободчикова
9. Визначення гнучкості мислення педагога, методика А. Зака
Обґрунтування вибору методик.
Для визначення стилю взаємодії педагога використовується методика До. Томаса, адаптована Н. Гришиною "Оцінка способів реагування в конфлікті". Дана методика вивчає особистісну схильність до конфліктної поведінки і встановлює стиль поведінки особистості в ситуації конфлікту, який переважає в неї. Як відомо, в розвивальному навчанні стосунки в системі "вчитель-учень будуються на основі принципу рівності, отже, питання про характер взаємодії (чи носитиме характер співробітництва) є достатньо актуальним для діагностики професійної успішності педагога.
Визначення рівня самооцінки здійснюється за допомогою методики Будасі "Самооцінка" шляхом ранжирування особистісних якостей. Самооцінка педагога пов'язана з показником рівня домагань особистості, вона звичайно поєднується з певним рівнем рефлексії особистості, а також вимогливістю педагога до себе і до оточуючих.
З метою вивчення здатності педагога до саморозвитку застосовується методика "Бар'єри педагогічної діяльності". Методика складається з 10 питань, де за 5-бальною шкалою пропонується оцінити стратегію своєї поведінки в повсякденному житті і професійній діяльності. Ця методика дозволяє визначити, який стиль саморозвитку є властивим для педагога: активний розвиток, безсистемний розвиток або відсутність розвитку. Прагнення педагога до пошуку і самовдосконалення, виходу на новий рівень є найважливішим показником потенційної ефективності засвоєння вчителем нової освітньої системи.
За допомогою методики М. Юсупова і методики "Діагностика соціальної емпатії" була досліджена здатність педагога до емпатії (співпереживанню), тобто умінню поставити себе на місце іншої людини і