РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ ТА РОСЛИННОСТІ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОГО ПОЛІССЯ
НСП - фізико-географічна область Українського Полісся, що представляє його крайню східну частину. На заході воно межує з Чернігівським Поліссям. Його границя проходить від гирла р. Ревни поблизу населених пунктів Холми, Короп і Кролевець. На сході воно обмежене Середньоруською височиною, на півночі умовний кордон НСП утворює державний кордон України з Брянською обл. Російської Федерації. На півдні по лінії Кролевець-Червоне межує з Сумською лісостеповою фізико-географічною областю. Адміністративно в межах НСП розташовані Новгород-Сіверський, Семенівський, північні частини Коропського, Сосницького та північно-східна - Корюківського р-нів Чернігівської обл., Середино-Будський, Шосткинський, Ямпільський та північні частини Глухівського і Кролевецького р-нів Сумської обл. (рис. 2.1). Загальна площа НСП 8607 км2 [354].
НСП - своєрідний регіон, де характерні риси природи Полісся виражені не так яскраво, як в інших областях. Своїм геоструктурним положенням воно суттєво відрізняється від інших фізико-географічних областей Українського Полісся, має певні особливості геолого-геоморфологічної будови та гідрологіч-них умов. Це викликає своєрідність розвитку місцевих фізико-географічних процесів, особливо у грунтово-рослинному покриві.
2.1. Геолого-геоморфологічна будова
У тектонічному відношенні НСП займає північну частину південно-західного схилу Воронезького кристалічного щита. Глибина залягання докембрійських кристалічних порід коливається від 100 м (басейн р. Знобівки) до 700-900 м (смт Холми, смт Короп). Кристалічний фундамент перекритий товщею відкладів пермського, юрського, крейдового, палеогенового та антропогенового періодів, що
Рис. 2.1. Картосхема території НСП з позначенням пунктів збору фітотрофних мікроміцетів: 1 - пункти багаторазових відвідувань; 2 - пункти, де збір матеріалу проводився одноразово
залягають похило, відображуючи загальне падіння поверхні кристалічного фундаменту з північного сходу на південний захід до осьової частини Дніпровсько-Донецької западини [15, 38]. В орографічному відношенні НСП представляє собою низовину, яка переходить у понижений південно-західний край Середньоруської височини. Долина р. Десна відокремлює від неї Снов-Деснянську вододільну рівнину з максимальною абсолютною висотою 222 м (с. Березова Гать) [201, 203].
У геологічній будові території НСП значну роль відіграють крейдові, палеогенові та антропогенові відклади. Перші в районі дослідження представлені мергелем і крейдою. Крейда перекрита палеогеновими відкладами, які мають в регіоні острівний характер поширення та незначну потужність. Однією з найважливіших рис геологічної будови НСП є залягання крейдових та палеогенових порід вище місцевого базису ерозії. Вони знаходяться досить близько від поверхні, часто відслонюються на схилах ярів, балок, корінного берега р. Десна. Крейдові та палеогенові породи перекриваються антропогеновими відкладами, які мають майже суцільне поширення. Товщина їх у межах НСП менша, ніж на Чернігівському Поліссі, і в середньому дорівнює 8-12 м. Вони представлені мореною, водно-льодовиковими відкладами та лесовидними суглинками. На вододільних рівнинах залягає морена, потужність якої коливається від 4 (с. Грем'яч, м. Новгород-Сіверський) до 9 м (с. Мезин). У найбільш піднятих місцях межиріччя Снов-Десна та на відрогах Середньоруської височини морена виходить на поверхню, де виступає основою ґрунтоутворення. Великий розвиток мають водно-льодовикові (флювіогляціальні) відклади, якими вкриті значні площі НСП. Вони представлені глинистими пісками та супісками. В долині Десни та її притоків розвинуті алювіальні відклади, які залягають на водно-льодовикових утвореннях або на розмитій поверхні крейди. На піднятих схилах вододільних рівнин поширені алювіально-делювіальні відклади [38, 193, 201].
У ландшафтно-типологічній структурі НСП переважають природні комплекси поліського (79,2%) та лісостепового (11,2%) типів, поширені заплавні (3,6%) та яружно-балкові місцевості лесових островів і морено-зандрові рівнини з еродованими ґрунтами (6,0%) [203].
В порівнянні з іншими поліськими фізико-географічними областями, НСП має суттєві відмінні риси ландшафтного характеру, які, зокрема, найвиразніше проявляються у деяких особливостях будови поверхні. Новгород-Сіверська область відрізняється великою густотою та глибиною ерозійного розчленування поверхні. Приблизно 1/3 усієї території тут займають яри, балки та еродовані схили. На правобережжі Десни густота яружно-балкової сітки перевищує 1 км/км2. Загальна глибина розчленування поверхні складає близько 100 м [80, 193, 365]. Це значною мірою обумовлено характером древнього рельєфу - нерівностями крейдяної поверхні та наявністю великих островів, вкритих лесовими відкладами. Вододільні лесові острови поширені у центральній, східній та південній частинах району дослідження. На правобережжі Десни вони тягнуться смугою завширшки 15-30 км. В межах України вздовж Десни знаходяться чотири великих лесових острова: Грем'ячський, Новгород-Сіверський, Блиставський та Понорницький, а також ряд більш дрібних [193, 230, 365]. Однією з характерних рис геоморфології НСП є поширення форм покритого карсту та розвиток дифузійно-просадкових форм на лесових островах і піщано-лесових надзаплавних терасах. Карстові процеси особливо поширені на Сновсько-Ревненській боровій терасі [80, 193, 201].
Велике значення у рельєфі відіграють річкові долини. Важливим геоморфологічним компонентом НСП є долина р. Десни. Вона має заплаву і три надзаплавних тераси. Заплава сягає до 3-4 км у ширину, має четкоподібну будову. Лівобережжя Десни за характером поверхні дуже відрізняється від правобережжя. В порівнянні з останнім воно представляє знижену слабохвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами на окремі перевали. На межиріччях значні площі займають моренні та моренно-зандрові рівнини. В тих місцях, де морена ві