РОЗДІЛ 2
ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОКАЗУВАННЮ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ
НЕПОВНОЛІТНІМИ
2.1. Загальна характеристика обставин, що підлягають доказуванню у справах про
вбивства, вчинені неповнолітніми
Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, які називаються у
літературі предметом доказування [17, с.28–29], являють собою сукупність
юридично значущих обставин, які необхідно встановити для вирішення справи.
Перелік обставин, що підлягають доказуванню у будь-якій кримінальній справі,
дається у статті 64 КПК України. Ці обставини обумовлені встановленими законом
підставами кримінальної відповідальності або звільнення від неї, загальними
засадами призначення покарання, ознаками конкретних складів злочинів.
Без установлення фактичних обставин події, що відбулась, дій особи, спонукань,
мотивів її дій та їх наслідків неможливо вирішити питання про те, чи мав місце
злочин, чи винна особа і у чому саме, яке вона повинна понести покарання.
У статті 64 КПК України перелічені ті фактичні обставини, які при вирішенні
будь-якої справи (у тому числі й у справах про вбивства, вчинені
неповнолітніми), мають правове значення. Це обставини, що характеризують подію
злочину (час, місце, спосіб та ін.), винність обвинуваченого у вчиненні злочину
та мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також
характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання,
визначають характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо [105, с.69–70].
Виходячи із загального визначення переліку обставин, що підлягають доказуванню
у кожній кримінальній справі, зазначених у КПК, вважаємо за необхідне
зупинитися на специфіці встановлення тих обставин вбивств, від яких у
конкретному випадку залежать і висунуті версії, і план розслідування, і
черговість проведення слідчих дій, і кінцевий результат доказування [106]. Ми
виходимо не тільки із приписів та вимог КК України і КПК України, але й з
рекомендацій, розроблених у криміналістичній науці В.В. Тіщенком [22,
с.204–230], І.О. Возгріним [26, с.301], М.В. Салтевським [107, с.271–273] та
іншими вченими, а також з наявного досвіду розслідування злочинів розглянутої
категорії.
Обставини, що підлягають доказуванню, зазначені у ст. 64 КПК України,
стосуються до будь-яких злочинів, але очевидно, що відносно кожного з них вони
мають свої особливості, адже, будучи орієнтованими на ті ознаки, що характерні
для конкретного складу злочину, вони використовуються також і з метою
розмежування різних складів злочинів. Такого роду особливості обставин, що
підлягають доказуванню, на основі узагальнення практики можуть бути визначені і
у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми. Розглянемо їх докладніше.
1. Встановлення обставин, що характеризують подію злочину
При встановленні обставин, що характеризують подію злочину, треба мати на
увазі, що вбивство може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності.
Найчастіше вбивство є результатом дії, спрямованої на порушення функцій та
анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини. Воно може бути
вчинене шляхом фізичних дій, а в окремих випадках психічним впливом. Так,
психічна травма може викликати смерть особи, що страждає захворюванням серця
або судинної системи. Заподіяння такій людині психічної травми іншою особою,
обізнаною про хворобливий стан потерпілого, при наявності умислу, спрямованого
на позбавлення життя, повинно визнаватися вбивством [39, с.7].
Убивство може бути вчинене також із використанням інших осіб, що заподіюють
своїми діями смерть потерпілому, але не усвідомлюють характер вчиненого ними
діяння в силу обстановки, що виникла, або внаслідок психічної неповноцінності,
або малолітства (так зване „опосередковане заподіяння”).
При аналізі об’єктивної сторони вбивства необхідно враховувати, що дія або
бездіяльність є лише зовнішньою ознакою злочину. Це обумовлено тим, що його
суспільна небезпека полягає у заподіяній шкоді – смерті потерпілого. Настання
смерті, як наслідок злочинних дій, є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони
вбивства. Ненастання такого наслідку в результаті дії (бездіяльності) винного
виключає визнання злочину закінченим і при наявності приготування до вбивства
або замаху на нього тягне кваліфікацію із застосуванням статті 14 або 15 КК
України.
2. Встановлення способу вчинення злочину
Спосіб вчинення злочину, як ознака об’єктивної сторони вбивства має суттєве
значення для його розслідування. „Спосіб вчинення злочину, – пише М.І. Панов, –
являє собою певний порядок, метод, послідовність рухів і прийомів,
застосовуваних особою в процесі скоєння суспільно-небезпечного посягання на
охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, поєднані з вибірним
використанням засобів вчинення злочину” [108, с.44].
Встановлення способу вчинення вбивства має важливе значення також для
визначення форми вини при вирішенні питання про притягнення особи до
кримінальної відповідальності.
На підставі даних, отриманих у ході аналізу вбивств, вчинених неповнолітніми,
можна із упевненістю стверджувати, що в широкому сенсі спосіб вчинення вбивства
охоплює не тільки дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення потерпілого
життя або заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, але й підготовку до
злочину (придбання зброї, вистежування жертви, проникнення у приміщення шляхом
злому тощо), а також заходи, спрямовані на приховування слідів злочину
(використання масок, застосування рукавичок, щоб не залишити відбитків пальців;
присипання слідів пахучими сумішами, щоб пошуковий собака не зміг узяти слід,
тощо). Тісно пов’язані з цим і такі дії, як розчленовуван
- Київ+380960830922