РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ В РОСІЙСЬКІЙ
ФЕДЕРАЦІЇ І ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ (1990-2005
рр.).............................................................
97
2.1.Загальна характеристика системи профілактики девіантної поведінки
неповнолітніх в Російській Федерації (1990-2005 рр.).......
97
2.2 Психолого-педагогічна і соціальна реабілітація дезадаптованих дітей і
підлітків як важлива складова профілактики девіантної поведінки в Російській
Федерації..........................................................
114
2.2.1. Особливості реабілітаційної роботи школи з дезадаптованими
дітьми.........................................................................................................
114
2.2.2. Робота з дезадаптованими дітьми в позашкільних і спеціальних
реабілітаційно-виховних закладах...................................
125
2.2.3. Профілактика адиктивної
поведінки...........................................
2.3. Педагогічні умови і принципи профілактичної роботи з дезадаптованими
неповнолітніми в Російській Федерації..................
142
153
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ
2.........................................................................
177
ЗАГАЛЬНІ
ВИСНОВКИ................................................................................
179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ........................................................
185
ДОДАТКИ........................................................................................................
206
ВСТУП
Актуальність теми. На тлі дестабілізації політико-економічного розвитку стає
загрозливою тенденція до погіршення основних соціально-психологічних показників
сім’ї, освітніх і культурних закладів (скорочення фінансування їхніх програм),
молодіжних і дитячих об’єднань (відсутність стратегії державної підтримки), а
також посилення міграційних процесів в регіонах з економічною нестабільністю.
Все це особливо несприятливо позначається на благополуччі дітей і підлітків.
Основи формування відповідних поведінкових реалій та їх специфічних
поведінкових стереотипів і, відповідно, способу життя в сензетивному періоді
особистісного розвитку закладаються в умовах відсутності психологічного
відчуття стабільності в суспільстві, що часто зумовлює дезорієнтацію і
дезадаптацію неповнолітніх, поведінкові девіації.
Таким чином, девіантні прояви, до яких вдаються неповнолітні задля
самовираження й самоутвердження, без належної профілактики стають формою
їхнього буття. Об’єктивно воно стає небезпечним, оскільки девіації
трансформуються в неадекватну поведінку в суспільстві загалом і кримінальний
стиль розвитку особистості зокрема.
Втрата позитивних ідеалів, посилення впливів факторів ризику (стрес,
нераціональне харчування, куріння, зловживання алкоголем, токсичними й
наркотичними речовинами та ін.), за твердженнями українських дослідників
(Г. Васянович, В. Оржеховська, В. Татенко, Г. Товканець, Т. Федорченко,
М. Фіцула та ін.), є актуальними проблемами суспільства і вимагає сучасних
наукових розробок. Статистичні дані щодо правопорушень неповнолітніх дозволяють
стверджувати, що в загальному масиві злочинності показники їхньої участі є
досить вагомими (згідно статистичних даних останніх років, кількість злочинів
неповнолітніх становила для убивств – 5,5%; важких тілесних ушкоджень – 5,7%;
зґвалтувань – 9,7%; розбоїв – 15,3%; грабежів – 16,2%; крадіжок – 13,5%;
хуліганства –8,9%) [1, с.72]. Кількість безпритульних і бездоглядних дітей, а
також дітей-сиріт за останні 10 років збільшилася на 60% [2, с.11]. Саме вони
найчастіше прилучаються до вчинення протиправних дій.
Вище означене об’єктивно актуалізує наукові пошуки шляхів успішного розв’язання
такого стану порушеної проблеми.
У роботах сучасних учених увиразнено низку негативних тенденцій у розвитку
злочинності неповнолітніх в Україні. Вони виявляються в зростанні її темпів з
поширенням організованих форм злочинної діяльності; збільшенні злочинності
неповнолітніх у структурі загальної злочинності; збільшенні кількості злочинів,
зумовлених наркотиками; удосконаленні технічної оснащеності неповнолітніх
злочинців; значному зростанні криміналізації дівчат-підлітків і стиранні
гендерних відмінностей між неповнолітніми з девіантними проявами [3, с.212].
Треба зазначити, що вже сьогодні в Україні очевидним стає формування
“загального психологічного типу девіанта”. Йому притаманні риси, аналогічні для
соціально адаптованих однолітків. Це – особистісні характеристики, ціннісні
установки та ін. Однак цей тип принципово вирізняється в популяції соціально
адаптованих мотивацією вчинків і своєю поведінкою загалом.
Дослідники привертають увагу до явища девіантності неповнолітніх, оскільки воно
активно поширюється під впливом несприятливих факторів соціального оточення.
Упродовж досліджуваного періоду формуванню означеного явища сприяло також
ставлення в суспільстві до злочинності, а саме – боротьба з нею, а не з
причинами, які її зумовлювали. Натомість зміни, які спостерігаємо в сучасних
умовах (поступове визнання ефективності домінуючого впливу засобів профілактики
в комплексному поєднанні з формами і засобами покарання), доведено ухвалою в
Україні низки важливих державних документів: “Про затвердження комплексних
заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх
соціальної реабілітації в суспільстві”; “Про додаткові заходи щодо запобігання
дитячій бездоглядності”