РОЗДІЛ 2
СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
2.1. Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 271 КК України
Встановлення в діянні особи всіх ознак складу порушення нормативно-правових
вимог безпеки праці безпосередньо пов’язано і з правильним встановленням ознак
суб’єкта злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна особа,
яка вчинила злочин у віці, з якого згідно з положеннями КК може наставати
кримінальна відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 271 КК України суб’єктами даного злочину є: 1) службові
особи підприємств, установ, організацій; 2) громадяни – суб’єкти
підприємницької діяльності.
Отже, така конкретизація ознаки суб’єкта обумовлює визначення його як
спеціального (ч. 2 ст. 18 КК України), тобто такого, який поряд з загальними
ознаками суб’єкта, вказаними у ч. 1 ст. 18 КК України, наділений додатковою
юридичною ознакою (ознаками), передбаченою в кримінальному законі, яка
відмежовує коло осіб, що можуть нести кримінальну відповідальність за даний
злочин [304, с.97; 305, с.23].
Загальне поняття службової особи міститься у п. 1 примітки до ст. 364 КК
України. Відповідно, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово
здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово
на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності
посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи
адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за
спеціальними повноваженнями.
Громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності є одним з видів суб’єктів
господарювання. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України
(далі – ГК України) суб’єктами господарювання є громадяни України, іноземці та
особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані
відповідно до закону як підприємці.
З урахуванням положень ст. 42 ГК України, підприємець – це фізична особа, яка
здійснює самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську
діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання
прибутку.
Ч. 3 ст. 128 ГК України визначає, що громадянин може здійснювати
підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне
підприємство, що ним створюється, із залученням або без залучення найманої
праці.
Поняттям «громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності» за змістом ст. 271
КК України охоплюються лише особи, які займаються такою діяльністю
безпосередньо з обов’язковим залученням найманої праці.
Аналіз окремих норм трудового та господарського законодавства дає підстави для
висновку, що законодавець, обмежуючи коло суб’єктів злочину, передбаченого ст.
271 КК, службовими особами підприємств та громадянами – суб’єктами
підприємницької діяльності, звужує сферу застосування цієї кримінально-правової
норми, оскільки виключає випадки вчинення даного злочину фізичною особою, що
використовує найману працю, але не зареєстрована як підприємець. Згідно з
положенням ст. 2 Закону «Про охорону праці», дія даного Закону поширюється на
всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю. Визначаючи у ч. 2 ст. 1 вказаного Закону поняття роботодавця,
законодавець підкреслює, що роботодавцем є власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду
діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Враховуючи положення ст. 128 ГК України, поняттям «громадянин – суб’єкт
підприємницької діяльності» за змістом ст. 271 КК треба охоплювати тільки тих
фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність без статусу юридичної
особи із залученням найманої праці за умови державної реєстрації їх як
підприємців. Однак, відповідно до положень згаданих вище Форми трудового
договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового
договору між працівником та фізичною особою [194], виокремлюється ще одна
категорія фізичних осіб - фізичні особи, що використовують найману працю і не є
при цьому згідно з законом підприємцями. Такі фізичні особи при укладенні з
працівником трудового договору зобов’язані забезпечувати безпечні та нешкідливі
умови його праці відповідно до вимог законодавства про охорону праці (п. 3
Форми). Відповідно, ці фізичні особи, як і службові особи підприємств, установ,
організацій та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, є суб’єктами
правовідносин у сфері охорони праці, і на них так само покладаються обов’язки
по забезпеченню дотримання вимог безпеки праці. Таким чином, до суб’єктів
злочину, передбаченого ст. 271 КК України, (окрім службової особи підприємств)
необхідно віднести будь-яку фізичну особу, що використовує найману працю з
укладенням трудового договору, - таку, що зареєстрована як суб’єкт
підприємницької діяльності, а також особу, що залучає найману працю без
державної реєстрації її як підприємця. У цьому аспекті вважаємо за доцільне
внести зміни у диспозицію ч. 1 ст. 271 КК, замінивши термін «громадянин –
суб’єкт підприємницької діяльності» узагальнюючим терміном «фізична особа, що
використовує найману працю».
Зміст ознаки суб’єкта злочину, яка обумовлює його специфіку, впливає і на зміст
загальних ознак суб’єкта, тому при їх характеристиці таку специфіку обов’язково
треба враховувати.
Поняття «фізична особа» при характеристиці ознак суб’єкта злочину
використовується на противагу поняттю «юридична особа», для відмежування
фізичних осіб як суб’єктів злочину і юридичних осіб,
- Київ+380960830922