РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Об’єкт дослідження - 219 хворих на гострий гнійний пієлонефрит, які знаходились
на лікуванні у 1996-2005 рр. в урологічному відділенні Полтавської обласної
клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського (ПОКЛ), яка є клінічною базою Вищого
державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна
академія”.
Діагностику локалізованих форм (гострий фокальний бактеріальний нефрит, гострий
мультифокальний бактеріальний нефрит та абсцес нирки) і поширених форм гострого
гнійного пієлонефриту (гострий дифузно-гнійний пієлонефрит, апостематозний
нефрит та карбункули нирок) проводили на підставі відповідної клінічної
картини, УЗ, КТ та МРТ візуалізації запального вогнища. Обструктивний характер
патологічного процесу та причину порушення уродинаміки визначали за допомогою
оглядової та екскреторної урографії. Діагноз підтверджували під час
оперативного втручання.
Аналізуючи клінічну картину захворювання, враховували передумови, фон, на якому
розвивалась “інфекція нирок”, форму гострого гнійного ураження нирок, розміри
запального вогнища, поширеність інфекційного запального процесу. При оцінці
септичних ускладнень керувались рекомендаціями погоджувальної конференції The
American College of Chest Physicians and the Society of Сritical Care Medicine
[114, 139], згідно з якими синдром системної запальної відповіді, зумовлений
доведеною інфекцією, є зростаючою по тяжкості послідовністю клінічних та
патофізіологічних фаз: сепсис; тяжкий сепсис (з розвитком органної
недостатності); сепсис із гіпотензією (зберігається реакція на інфузійну
терапію); септичний шок (характеризується рефрактерністю до об’ємного
навантаження).
Рис. 2.1. Програма дослідження та кількісна характеристика матеріалу.
Перший етап дослідження передбачав вивчення структури, динаміки та найближчих
результатів лікування хворих на гострий гнійний пієлонефрит.
Перший (I) масив спостережень склали 219 хворих на гострий гнійний пієлонефрит
віком від 8 до 82 років, які є суцільною вибіркою із 16517 госпіталізованих до
урологічного відділення ПОКЛ у 1996-2005 рр. (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Структура гострих гнійних уражень нирок, ПОКЛ, 1996-2005 рр., I масив
спостережень.
Ураження правої нирки мало місце у 98 випадках (44,7%), лівої нирки - у 100
випадках (45,7%) та двосторонній процес – у 21 випадках (9,6%). Розподіл хворих
на гострий гнійний пієлонефрит в залежності від сторони ураження наведений на
рис. 2.3.
Віковий склад хворих аналізувався за наступними віковими категоріями: до 20
років, 20-29 років, 30-39 років, 40-49 років, 50-59 років, 60-74 років, ?75
років [46].
Рис.2.3. Розподіл хворих на гострий гнійний пієлонефрит в залежності від
сторони ураження, ПОКЛ, 1996-2005 рр., I масив спостережень.
У залежності від лікувальної тактики усі хворі I масиву спостережень були
розподілені на три групи. До першої групи (I) увійшли 20 хворих, яким
проводилось консервативне лікування гострого гнійного пієлонефриту. Виходячи з
характеру мікробних збудників, призначали цефалоспорини III-V поколінь,
амоксіклав, амікацин, фторхінолони. При цьому перевагу віддавали монотерапії.
При недостатній її ефективності до лікування додавали другий антибактеріальний
препарат, у тому числі метрагіл, активний по відношенню до анаеробних
збудників. Корекція антибактеріальної терапії проводилась після отримання
результатів бактеріологічного дослідження сечі. До припинення гіпертермії
антибактеріальні препарати вводились внутрішньовенно. Після нормалізації
температури тіла переходили на пероральний прийом антибактеріальних препаратів,
дотримуючись ступінчастої тактики. Усім хворим проводилась дезінтоксикаційна
терапія, корекція метаболічних та мікроциркуляційних порушень, відновлення
функції печінки та мікробіоценозу кишечника. Антибактеріальна терапія під УЗ
моніторингом виявилась успішною при локалізованих формах гострого гнійного
пієлонефриту – гострому фокальному бактеріальному нефриті та гострому
мультифокальному бактеріальному нефриті.
У 9 хворих на гострий фокальний бактеріальний нефрит розміри запального вогнища
складали 2,5-6,6 см (в середньому 3,7± 0,4см). В усіх спостереженнях
ехографічна картина відповідала інфільтративній фазі запального процесу - мала
вигляд об’ємного утворення зниженої ехогенності, без чітких контурів. У
відповідь на антибактеріальну терапію у 7 хворих (77,8%) мав місце регрес
запального процесу - розміри запального вогнища зменшувались, а його
ехографічна картина поступово набувала характеру нормальної паренхіми. У 2
хворих (22,2%) спостерігалось прогресування інфекційного запального процесу -
запальне вогнище набувало вигляду гетерогенного об’ємного утворення, з більш
чіткими контурами. Антибактеріальна терапія впродовж 4 тижнів виявилась
ефективною в усіх спостереженнях.
У 11 хворих на мультифокальний бактеріальний нефрит розміри запального вогнища
дорівнювали 2,2-4,8 см (в середньому 3,4± 0,3 см). В усіх спостереженнях
ехографічна картина відповідала деструктивній фазі запального процесу – мала
вигляд гетерогенного об’ємного утворення нерівномірної (54,5%) чи підвищеної
(45,5%) ехогенності. У 4 випадках (36,4%) відмічалось збільшення товщини
паренхіми, у 2 випадках (18,2%) - деформація зовнішнього контуру нирки. У
відповідь на антибактеріальну терапію у 7 випадках (63,6%) мав місце регрес
інфекційного запального процесу - розміри об’ємного утворення зменшувались,
поступово втрачалась гіперехогенність запального вогнища. У 4 випадках (36,4%)
спостерігалось прогресування патологічного процесу – у гіперехогенному
об’ємному утворенні з’яв
- Київ+380960830922