Розділ 2
Семантична структура та функціонування багатозначних дієслів конкретної
фізичної дії з семантикою створення об’єкта
2.1. Словникове тлумачення дієслівної лексеми з семантикою створення об’єкта
Дієслівна лексема свій онтологічний потенціал реалізує у мовленнєвому
функціонуванні залежно від типу описуваної екстралінгвістичної ситуації. ЛСГ
дієслів перебуває у синтагматичних відношеннях: семантичний тип предиката – тип
ситуації – модель речення – дієслово відповідної семантики у функції присудка.
За спостереженнями І.І. Мєщанінова, дієслова перехідної дії встановлюють
відношення з прямим додатком, що входить з дієсловами у найтісніший
лексико-семантичний зв’язок, виступаючи його обов’язковим супутником, який
надає закінченого змісту самому дієслову [151, 192-203, 290-313]. Вільне
словосполучення „перехідне дієслово + іменник у ролі прямого об’єкта”
характеризується смисловою спаяністю: зв’язок знахідного прямого об’єкта
настільки тісний, що усунення знахідного такою ж мірою викликало б втрату
смислової закінченості дієслова, як і усунення одного з компонентів стійкого
словосполучення [151, 104-106]. Функціональний опис дієслова, за концепцією
мовознавця, передбачає характеристику дієслова-предиката і тих імен, які він
об’єднує у структурі ситуації.
На думку авторів „Українського семантичного словника: Проспект”, основний
спосіб показу значень мовних одиниць – їх тлумачення, яке доповнюється даними
про валентнісні характеристики [181, 67]. До словникового тлумачення дієслова
входить також модель керування слова, маркована кількістю актантів його
семантичних валентностей і морфологічними формами предметних актантів.
Розгортання семантики дієслова відбувається в синтагмах, фактор, який можна
вважати головною системною ознакою дієслова-лексеми; при цьому лексична
сполучуваність є одночасно і формою вираження нового смислу і обов’язковою
системною умовою маніфестації лексичного значення дієслова.
У трактуванні дієслівного значення потребують визначення насамперед такі його
складові: 1) основний семантичний компонент (родове значення, архісема (за В.Г.
Гаком), ядро значення (за Д.М. Шмельовим), семантична тема (за М.Д.
Якобовською), категорійно-лексична сема, поняттєва основа, через яку
встановлюється належність дієслова до певного таксономічного класу); 2) семи
суб’єкта та об’єкта дії, що безпосередньо формують семантику дієслова; 3)
диференційні семи із значенням способу, знаряддя, матеріалу, засобу дії тощо;
4) додаткові адвербіальні конкретизатори дієслівної дії, що доповнюють і
уточнюють семантику дієслова.
Дієслова з семантикою створення об’єкта описують ситуації, в яких за допомогою
інструментів, машин, спеціальних пристроїв створюються різноманітні предмети,
речі, продукти, речовини, будівлі або їх частини. Спільною, чи інтегральною,
ознакою, на основі якої дієслова об’єднуються в цю підгрупу, виступає
категорійно-лексична сема мети дії ‘створювати/робити/будувати/ставити’.
Особливістю дієслів ЛСГ створення об’єкта є їх неоднорідний, гомональний
характер: вони вказують на різні види діяльності та виявляють найвищу
валентнісну активність [228, 31]. Семантичні відношення між дієсловом і його
актантами, насамперед суб’єктом та прямим об’єктом, важливі для розуміння як
значеннєвого змісту дієслів-предикатів, так і смислової сторони речення.
Лексико-семантичний розряд суб’єкта визначається значенням дієслова; відношення
між ними спрямовані від дієслова до суб’єкта, при цьому значення дієслів
залежать від різного семантичного наповнення суб’єктної позиції [11, 57].
Об’єкт визначає характер дії, що спрямована на його створення, а, отже, бере
безпосередню участь у зміні дієслівного значення [16, 125].
Дієслівні лексеми з семантикою створення об’єкта належать до класу дієслів
фізичної дії та позначають діяльність, що породжується діячем і ним активно й
безпосередньо стимулюється [53, 250], тому обов’язковою для їх смислової
структури є сема активності. Активність породжується діючим суб’єктом
(агентом), вираженим найменуванням особи, що певним чином впливає на об’єкт.
Сема активності пов’язана з певним зусиллям, волею, енергією з боку суб’єкта
дії – людини [110, 43; 138, 15]. (Суб’єкт кваліфікується як діючий, агентивний,
якщо для виконання дії він докладає зусиль і/або проявляє волевиявлення [202,
111].) У реченнях з імплікованим суб’єктом він також мислиться як найменування
особи. [Примітка. Суб’єкт при дієсловах, спрямованих на створення об’єкта, може
бути виражений іменниками з предметним значенням, якщо цього вимагає ситуація,
позначувана дієсловом. У такому випадку суб’єкт виступає одночасно джерелом і
знаряддям дії, значення дієслова при цьому не змінюється (Кулі рили землю на
насипі; Підковані закаблуки колупали діл; Трави крили боки гори). Крім
іменників з предметною семантикою, суб’єктом при дієсловах створення можуть
виступати іменники-найменування метонімічних субститутів людей, а також
тварин.]
Отже, дієслова створення антропоцентричні, містять семи активності і
цілеспрямованості [110, 42-44; 111, 54], тому вимагають у позиції суб’єкта
лексику, що називає істот, насамперед осіб, які належать до класу
соціально-активних денотатів. Комбінація цих двох ознак у семантиці дієслів КФД
(активності та цілеспрямованості) закономірна та пов’язана з
денотативно-сигніфікативним змістом дієслів: дієслова позначають дії, однак
діяти можуть тільки істоти, всі інші предмети не діють, а тільки рухаються. Усі
інші випадки, коли суб’єкт при дієсловах КФД з аналізованою семантикою
виражений іменниками інших те
- Київ+380960830922