РОЗДІЛ 2. МОВНОСТРУКТУРНІ ПАРАМЕТРИ
ЖАНРУ ВІЛЬНОГО ІНТЕРВ’Ю
Дослідження особливостей композиційної структури жанру вільного інтерв’ю є
першим кроком у розкритті сутності цієї форми телевізійного дискурсу. Наявність
визначених структурно-композиційних елементів забезпечує адекватне сприйняття
відповідної інформації глядачем і дозволяє втілювати бажані комунікативні
настанови, реалізовувати функції повідомлення та впливу. Внутрішня єдність ВІ
ґрунтується на динамічній взаємодії його складових компонентів. Цей зв’язок
створює різноманітні рівні структурування дискурсу в середині самого жанру.
Композиція визначається як “схема реалізації структурного впорядкування цілого
тексту (твору), яка відображає будову, співвідношення і розміщення його частин,
розподіл на змістові елементи, ступінь і характер вияву цих елементів, порядок
їх розташування і взаємозв’язок між ними” [14,168].
За предметним змістом ВІ уявляється як багатопланове утворення, в межах якого
виділяємо:
- предметно-денотативний рівень (коло предметів і явищ дійсності, яке
відображається вербально);
- мовний план (сукупність мовних засобів, відібраних за критеріями
сполучуваності й семантичної маркованості);
- мовленнєвий план (своєрідність засобів, які відображають етносоціокультурний
фактор, форму і умови спілкування, індивідуальні особливості мовця у процесі
формування й оформлення думки);
- мотиваційний рівень (те, заради чого і з якою метою будується висловлення);
- смисловий рівень (сукупність смислових (предикативних) зв’язків і їх логічна
організація в процесі осмислення);
- фонаційний план (особливості вимови та інтонації).
Мовний жанр ВІ структурується за планом вираження та за планом змісту в
наступних трьох вимірах: композиційному, референційному і прагматичному.
Співвідношення цих трьох параметрів регулюється комунікативною функцією, в
результаті чого відбувається розподіл компонентів смислової структури ВІ за
ступенем комунікативної значимості. Завдяки цьому встановлюються внутрішні
зв’язки на основі загальних змістових ознак і забезпечується змістова ясність і
зрозумілість висловлюваного в цілому.
Референційний рівень об’єднує: 1) учасників комунікації; 2) особливості
позначення денотатів, тобто предметів позамовної дійсності (фактів, подій,
явищ); 3) об’єкти, що входять у комунікативну ситуацію; 4) часові й просторові
параметри, у межах яких відбувається дія.
Прагматичний рівень регулюється комунікативно-прагматичним контекстом
мовленнєвого акту, який включає: сфери спілкування, соціальний тип
комунікантів, ситуативну специфіку, а також міжособистісний аспект спілкування,
цільову настанову мовлення і форму комунікації.
На композиційному рівні спостерігаємо впорядкування референційного рівня під
впливом конкретної комунікативної ситуації у певну структурну цілісність. У
такому випадку вербальний аспект ВІ виявляється як семантична єдність,
сукупність комунікативно-семантичних ознак, які становлять поняттєву одиницю,
системно-структурне утворення, що забезпечує безпосередню комунікацію.
Мовний жанр ВІ функціонує у телевізійному комунікативному просторі за допомогою
формальних структур, які є складниками системи функціональних стилів. Такими
структурами є композиційно-мовленнєві форми. За визначенням В.І. Провоторова,
“під композиційно-мовленнєвими формами у найзагальнішому вигляді розуміються
складні мовленнєві єдності, які структурують думку, впорядковують її розвиток і
надають їй цілісності та завершеності” [149,75]. Основу композиційної структури
ВІ складають композиційно-мовленнєві форми: “повідомлення”, “опис” і “роздум”.
Ці три форми є моделями, оскільки вони ізоморфні категоріям реальної дійсності
й людського мислення. Ізоморфність полягає в тому, що в основу тих або інших
логіко-мовленнєвих структур покладено часові, просторові, а також
причинно-наслідкові характеристики. Форма “повідомлення” реалізує інформацію
про предмети, події, явища у часових показниках і використовується для
розкриття діалектики об’єкта повідомлення. Ця логіко-мовленнєва структура
втілюється у різноманітних модифікаціях вільного телеінтерв’ю, формуючи його як
жанрову систему. У композиційно-мовленнєвій формі “опису” речення організуються
структурою, в основу якої покладено просторове співвідношення. За допомогою
цього співвідношення передається положення предметів і їхніх ознак у просторі
відносно одне одного, створюється відображення дійсності як такої, тобто без
розкриття її внутрішніх зв’язків. Композиційно-мовленнєва форма “роздум” – це
структурний зв’язок, який оформлює логічне мислення. “Роздум” пов’язаний з
виявом певних зв’язків, якостей, поєднує у собі елементи аналізу і синтезу. Для
“роздуму” характерним є коментування і аргументація, які доповнюються
елементами “опису” і “повідомлення”. У “чистому” вигляді зазначені
композиційно-мовленнєві форми в досліджуваному матеріалі не трапляються. У
жанрі ВІ ці форми виявляються у вигляді блокових утворень, що включають різні
композиційні структури в різноманітних переплетеннях.
2.1. Структурні елементи зовнішньої композиційної системи вільного телеінтерв’ю
Структура ВІ у своєму формальному вираженні виявляється як своєрідна
конструкція, утворювана двома рівнями комунікативної системи. Перший рівень –
це жанрово-композиційна складова системи, яка зорієнтована на проектування
мовного жанру інтерв’ю як функціонального об’єкта. Ця складова виявляється у
композиційних ланках: “введення в тему”, “експлікування” і “резюмування”.
Зазначені композиційні ланки співвідносяться з такими рівнями так званої
зовнішньої композиції: заголовком, вступною, основною і кінцевою частин
- Київ+380960830922