РОЗДІЛ 2
КУЛЬТУРОТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО РОЛЬ
У ЗАДОВОЛЕННІ ПОТРЕБ ТА ІНТЕРЕСІВ ЛЮДИНИ У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
2.1. Особливості формування системи потреб та інтересів як характеристики соціокультурного поля статусної позиції людини
Важливою проблемою у контексті аналізу статусної позиції людини є визначення сутності та з'ясування особливостей функціонування потреб та інтересів у системі суспільного розвитку.
Закономірно потреби розглядаються як об'єктивно необхідна умова існування та розвитку суб'єкта (індивіда, групи, організації), саме тому незадоволена потреба викликає вадність у розвитку людини. Незадоволеність потреб проявляється у певних формах, при цьому слід відзначити, що людина сама має можливості виступати у ролі індикатора реалізації потреб та інтересів, а нереалізовані потреби приводять з необхідністю до їх усвідомлення.
У цьому аспекті потреби людини класифікують за певними видами:
Природні потреби індивіда - це об'єктивно необхідні умови існування людини. Будучи природно-соціальною істотою, людина має дві групи потреб: одні породжені її фізіологією й психологією, інші - сформовані суспільством. Закономірно ці дві групи потреб переплітаються. Наприклад, є природна потреба у воді, але суспільство сформувало в людях почуття бридливості стосовно всього нечистого, тому виникає синтетична усвідомлена потреба не у воді взагалі, а в чистій воді. Відсутність останньої викликає такі ж страждання, як і відсутність води взагалі.
Таким чином, усвідомлення природної потреби за своєю природою соціальною конструкцією, що несе на собі відбиток культури даного суспільства.
Усвідомлені потреби - це уявлення суб'єкта про те, що йому необхідно здійснити для забезпечення його власного існування та розвитку. При цьому слід відзначити, що процес усвідомлення потреби, який ґрунтується на певному гіпотетичному уявленні індивіда, у свою чергу може мати різні форми наближення цього уявлення до його безпосередньої реалізації, а також різну перспективу втілення такої реалізації як у просторі, так і часі. Однією із таких форм виступає незадоволеність фізіологічних потреб, що безпосередньо проявляється у відчуттях, які виступають стимулом до дій лише після їх декодування (усвідомлення, розуміння). Тобто, якщо у людини з'являється певне бажання, вона миттєво синтезує усі знання, які вона має з цього приводу, відшуковує тотожні ситуації у своєму власному життєвому досвіді. Це у свою чергу вказує на потребу відповідних форм декодування певної інформації, які регламентують сам зміст потреби.
Статусні потреби - це об'єктивно необхідні умови для збереження й розвитку статусної позиції людини. Так, статусна позиція викладача включає такі об'єктивно необхідні умови її збереження (потреби), як існування університету, його фінансування в обсягах, що дозволяють підтримувати навчальний процес і виплачувати зарплату і т.п. Статусні потреби лежать в основі багатьох напрямків споживчої активності людей. Усвідомлені статусні потреби фіксуються в певних судженнях, зокрема "таку модель поведінки займати не можна, тому що вона не відповідає моєму статусу", тобто очікуваному сприйняттю з боку членів суспільної організації.
Слід відзначити, що діяльність людини, а точніше певні форми її активності, є одним з потужних факторів формування статусних потреб. На важливу увагу в даному контексті заслуговують умови інформаційного розвитку, які обумовлюють існування специфічної системи потреб. Так, багато нових видів діяльності, які виникають в межах інформаційного суспільства вимагають нових системних дій по формуванню певних потреб та їх реалізації. Даний тип суспільного розвитку включає переважною мірою оперування великою кількістю інформації, що породжує нові форми дій по її засобах збору та аналізу, серед яких нині ключове місце займає персональний комп'ютер. Потреба в ньому породжується не індивідом, а його робочим місцем, для обслуговування якого необхідний комп'ютер. На нашу думку, іншим джерелом статусних потреб людини є субкультура середовища, до якої вона належить. Якщо в цьому середовищі багато хто мають комп'ютери, користуються ними, працюючи або граючи на них, ведуть розмови про їх, то володіння комп'ютером перетворюється в більш-менш жорстку умову приналежності до неї. Так, якщо індивід потрапив у середовище хакерів, комп'ютерних фанатів, то влитися в нього, не маючи комп'ютера, він не зможе. Тут статусна потреба співпадає із психологічною потребою в приналежності до окремої групи за певними інтересами.
Таким чином, це вказує на те, що потреба фактично являє собою усвідомлений інтерес. При цьому потреба, яка ґрунтується на спільному "колективному інтересі" є базово-фундаментальною потребою реалізації суб'єкта в системі суспільних відносин. Це у свою чергу вказує на тісний зв'язок інтересу та потреби у теоретико-методологічному розумінні.
Тому відповідно до логіки аналізу змісту даної проблеми розглянемо сутність та особливості формування інтересів. Щодо визначення змісту даної категорії змістовне бачення у соціальній філософії представлене російським філософом А.Здравомисловим, відповідно до якого інтерес являє собою "реальну причину соціальних дій, подій, здійснень, які обумовлюють безпосередні спонукання - мотиви, помисли, ідеї, що беруть участь у цих діях, соціальних груп, класів" [113, 213].
Однак, виходячи із конструктивістсько-структуралістського аналізу соціальної ієрархії змісту інтересів людини цього недостатньо. Категорія інтересу має надто складну структуру, зокрема:
об'єктивний інтерес - це оптимальний шлях та напрям до задоволення потреби. Закономірно, що, з одного боку, інтерес являє собою шлях до задоволення потреб, а з іншого - він являє собою сукупність засобів, речей, послуг, що дозволяють задовольнити потреби.
Слід відзначити, що статусні потреби, про які йшлося вище, важливу роль відіграють у контексті формування статусних інтересів. Складовими елементами атрибуту статусної позиції виступають: власне