РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ, СХИЛЬНИХ ДО БРОДЯЖНИЦТВА
У другому розділі - "Емпіричне дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва" - викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик для емпіричного вивчення психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва, та чинників, які зумовлюють бродяжництво підлітків.
2.1. Методика та організація дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва
Дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва, та визначення психологічних факторів, що зумовлюють втечі з дому та бродяжництво підлітків, проводилося протягом 2004-2006 року у два кроки.
Спочатку була розроблена анкета (додаток А.1) та проведено опитування серед учнів загальноосвітніх шкіл м. Києва та абітурієнтів Економіко-правового технікуму при МАУП з метою виявлення рівня обізнаності учнів з проблемою втеч і бродяжництва та визначення "групи ризику" в контексті досліджуваної проблеми.
Анкета містила 10 запитань. Умовно запитання анкети можна поділити на три групи. До першої групи увійшли питання, спрямовані на виявлення обізнаності підлітків з проблемою втечі дітей з дому (запитання № 1), визначення ними можливих причин цих втеч (запитання № 2), виявлення бажання підлітків проживати в сім'ї чи в компанії однолітків (запитання № 3) і визначення критеріїв привабливості компанії однолітків (запитання № 4).
Відповіді на запитання другої групи давали нам змогу визначити не тільки інтенсивність виникнення бажань піти з дому (запитання № 5), а й зафіксувати факти і кількість таких втеч (запитання № 6, 7).
Питання третьої групи були спрямовані на виявлення причин втечі з дому (запитання № 8) і факторів (запитання № 9, 10), які утримують (для тих, хто не втікав з дому) і здатні утримати (для тих, хто мав досвід втечі) від здійснення цього вчинку.
Наступним кроком було вирішення двох завдань:
1. Дослідження психологічних факторів, що зумовлюють втечі з дому і бродяжництво дітей та підлітків. Для цього нами було проведене опитування підлітків-втікачів (додаток А.2). Анкета містила запитання про спосіб життя підлітків, схильних до бродяжництва, причини втечі з сім'ї (інтернату), загальний стан здоров'я, вживання наркотиків, алкоголю, дихання клею, насильство в родині та на вулиці.
2. Визначення психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва. Для цього нами було застосоване ширший спектр конкретних методів збирання фактичного матеріалу: спостереження, інтерв'ю, аналіз документів, аналіз ранніх спогадів, а також психологічні опитувальники, тести і проективні методики: тест агресивності Басса - Даркі, опитувальник акцентуації особистості Шмішека, Hand-тест та проективну методику "Соціальний атом" [20; 69; 92; 100; 119; 129; 133; 174; 176].
Всього у констатувальному експерименті взяли участь 457 підлітків віком 10-17 років, з них 99 так звані "діти вулиці", яких було виявлено під час спільних вуличних рейдів співробітниками правоохоронних органів, соціальними працівниками та психологами-волонтерами. Частина "дітей вулиці" (46 осіб) після опитування не ввійшли до основної групи у зв'язку з неможливістю залучити їх до участі у подальшої роботі (причина - відсутність постійного місця перебування).
Перед тим як дати опис конкретних методів, які ми використовували у своїй роботі з підлітками-втікачами, розглянемо специфіку установ, де проводилися дослідження.
Приймальник-розподільник для неповнолітніх ГУ МВС України в м. Києві є закладом закритого типу, де утримуються підлітки і молоді люди віком 11-17 років, які затримані співробітниками правоохоронних органів за бродяжництво або які чекають рішення суду за вчинені правопорушення. Як правило, неповнолітні перебувають у приймальнику-розподільнику від 20 до 30 днів. Потім, залежно від причини їх затримання, їх або відправляють у супроводженні співробітника МВС додому, або, після рішення суду, - у спецшколу/спецінтернат. Приймальник-розподільник має характер закритого, режимного закладу, головною правоохоронною метою якого є примусове утримання неповнолітніх до остаточного рішення у їх "справі". За своїми функціями він повністю відповідає спеціальним школам і профучилищам закритого типу.
Проведення емпіричного дослідження у приймальнику-розподільнику мало деякі специфічні особливості. Адже відомо, що тривалий час тема "вуличних дітей" замовчувалася, а це, своєю чергою, значно обмежувало можливість соціально-психологічних досліджень (факт існування закладів, де примусово перебувають діти починаючи з 11 років (нагадаємо, що юридична відповідальність неповнолітніх настає з 14 років), не підлягав розголошуванню). Окрім того, сама "система" закритої, режимної установи ні морально, ні організаційно не була готова до проведення дослідження, тим більше до організації і проведення корекційних занять.
Так, під час проведення нашого емпіричного дослідження, за всієї доброзичливості і сприяння з боку керівництва, вихователів і психолога приймальника-розподільника, ми зустрілися з великою кількістю інструкцій і правил режиму утримання, які обмежували можливості його проведення. По-перше, це обмеження щодо отримання інформації про підлітків. По-друге, суворо визначений час для зустрічей. По-третє, обов'язкова присутність на заняттях співробітника в міліцейській формі, що впливало на ступінь відвертості вихованців. І нарешті, грати на вікнах, що позначалося на загальному емоційному тлі роботи і настрої дітей.
Іншою специфічною особливістю проведення дослідження в приймальнику була обмежена кількість зустрічей: у середньому кожен підліток брав участь у 5-6 групових зустрічах і 1-2 індивідуальних. Ще однією особливістю дослідження в приймальнику-розподільнику був і залишається той факт, що через об'єктивні причини - проживання підлітків в інших містах У