РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕДІАТИЗАЦІЇ ТЕРОРИЗМУ
2.1. Використання можливостей конвергенції традиційних і новітніх ЗМІ як інструменту міжнародного тероризму
З урахуванням інтенсифікації процесів глобалізації та формування інформаційного суспільства стає очевидним, що сучасний тероризм є самостійним дестабілізуючим чинником світового розвитку. Терористичні організації повною мірою усвідомили та оцінили всі особливості сучасної інформаційної епохи - розширення меж "глобального села" (М.Маклюєн), де всі отримують новини одночасно; залежність влади від виборів і політичного клімату в країні; страх перед насильством в реальності й в той же час культ жорстокості у віртуальному медійному просторі благополучних країн Заходу тощо.
У зв'язку з означеними тенденціями специфічною відмінністю тероризму на нинішньому етапі його розвитку стає активне використання інформаційних технологій, здатних перетворити цільову аудиторію на об'єкт маніпулювання.
Сьогодні терористичні акції розраховані на необмежену кількість свідків, охоплених панічними настроями та страхом. Лише поширивши весь жах акту насильства на якомога більшу аудиторію, терористи мають можливість отримати ефективний засіб для досягнення необхідних політичних змін. Масштабність актів насильства примушує людей перебільшувати значимість та впливовість терористичних груп, позбавляє віри в здатність національних урядів захистити населення від загрози тероризму [172, с. 70].
Задля досягнення такого масового пропагандистського ефекту терористам потрібний такий же масовий за характером засіб впливу на громадську свідомість - мас-медіа. У ситуації, що склалася, не можна недооцінювати ту силу, з якою вони впливають на світогляд та настанови аудиторії. Адже сучасні засоби масової інформації "не просто інформують, повідомляють новини, а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні" [145, с. 430]. Сьогодні мас-медіа, будучи головним каналом передачі інформації, стають важливим інструментом психологічної дії, ними здійснюється інтенсивна обробка громадської думки.
З погляду терористів, висвітлення їх діяльності в ЗМІ є значущим критерієм ефективності та успішності терористичної операції. Ш.Шпіро з цього приводу говорить навіть про другорядність елементу насильства в тероризмі порівняно з необхідністю домінування повідомлень про нього в заголовках газет і телевізійних репортажах [212]. Адже без відповідного інформаційного супроводу та впливу на цільову аудиторію, наслідки терактів, обмежені певним колом безпосередніх жертв, відносно незначні.
Крім того, здійснюючи дії, здатні привернути увагу всього світу, терористи прагнуть до легітимізації та популяризації своїх ідей [177, с. 59]. Чим більшого резонансу набувають акції міжнародного тероризму, тим сильніше вони стимулюють аналогічні злочини дії інших терористичних груп, які вбачають у таких актах підтвердження результативності подібної тактики.
Такі унікальні можливості мас-медіа, як-от: здатність доносити інформацію до величезної аудиторії за невеликі проміжки часу, оперативність і масштабність у розповсюдженні будь-яких новин і відомостей, ефективність у створенні необхідного суспільного клімату, їхня дієвість як джерела психологічного впливу сприяють використанню ЗМІ для досягнення мети інформаційно-психологічного забезпечення. Для доступу до них, а також відповідно й до масової аудиторії, терористам досить скоїти злочин, яскравий та драматичний за змістом. У зв'язку з цим професор Г.Почепцов, аналізуючи терористичні акти 11 вересня 2001 р. в США, також стверджує, що "тероризм безпосередньо залежить від інструментарію мас-медіа... Мас-медіа за суттю є полем для реалізації завдань терористів. Оскільки терористи не можуть безпосередньо розмістити інформацію про себе в мас-медійному просторі, вони й зайняті створенням подій такого типу, від висвітлення яких не можуть відмовитись редактори ЗМІ" [148, с. 10-11].
У західній науковій школі (Г.Вейманн, А.Локер, Б.Накос та ін.) існує думка про наявність прямого зв'язку між тероризмом і засобами масової інформації. Це пояснюється, зокрема, тим, що "у тероризмі насилля не "інструментальне" (як на війні або при політичному вбивстві), а "експресивне", виступає як символ з метою привертання уваги до його виконавців" [цит. за: 19, с. 22].
П.Вілкінсон дійшов висновку про те, що відносини між тероризмом і мас-медіа необхідно вважати симбіотичними. Розуміючи під симбіозом "взаємозалежність різних груп, явищ з неоднаковими зовнішніми характеристиками, але комплементарними зв'язками" [242, с. 52], він говорить про те, що "сучасні медіа-технології, супутники зв'язку, телебачення мають глибокий вплив на можливість пабліситі з боку терористів" [242, с. 52]. У своїй статті "ЗМІ та тероризм: переоцінка" ("The Media and Terrorism: a Reassessment") [242] вчений спростовує розмірковування французького соціолога М.Віворки, який у праці "Роблячи тероризм" ("The Making of Terrorism") ставить під сумнів наявність зв'язку між феноменом тероризму та мас-медіа. П.Вілкінсон переконливо доводить, що терористи вкрай залежні від інструментарію засобів масової інформації. З його точки зору, хоча методи тероризму й неефективні в разі повалення уряду та захоплення політичної влади, проте вони виявляються досить успішними під час пропаганди політичних цілей та при загрозі здійснення насильства для широкої аудиторії, особливо у відкритих і плюралістичних суспільствах Заходу. Для реалізації цих цілей необхідний увесь потенціал мас-медіа. Останні, в свою чергу, активно реагують на прояв екстремальних і через це сенсаційних актів насильства, ексклюзивне висвітлення яких означає перемогу в конкурентній боротьбі за привернення уваги аудиторії. У цьому контексті вчений і говорить про симбіотичний (у значенні взаємодоповнюючий та взаємозумовлений) зв'язок феномена тероризму та засобів масової інформації.
Такої думки дотримуються також і деякі представники журналістського кор
- Київ+380960830922