РОЗДІЛ 2
ВІЗАНТІЙСЬКІ КОДЕКСИ
2.1. Термінологія та уніфікований понятійний апарат для описування візантійських оправ
Проблема термінологічного забезпечення кодикологічних досліджень неодноразово підіймалася дослідниками. Існуючі сучасні поліграфічні словники, орієнтовані, перш за все, на сучасну книжкову термінологію. Питань історичної термінології вони зовсім не торкаються. Деякі з історичних термінів з інтролігаторства та палітурництва можна віднайти в спеціальних термінологічних словниках, присвячених реставрації книг, але відсоток термінів, що в них наводиться вкрай не значний. Тому термінологічне забезпечення описування та дослідження конструкції та декоративного оздоблення давніх оправ і досі лишається вкрай актуальним питанням у вивченні середньовічних оправ. Досі в кодикології та книгознавстві не розроблена уніфікована загальноприйнятна термінологія з інтролігаторства та палітурництва, що стосується описування давніх оправ, особливо домашинного періоду виробництва книг. І кирилична книга не виняток. Зокрема, для дослідження конструкції та декоративного оздоблення, визначення та описування візантійських оправ потрібно на підставі історичної та вже існуючої за кордоном спеціальної термінології розробити свою національну уніфіковану, фахову, яка дасть можливість послідовно провести виклад нашого дослідження, а також зможе лягти в основу для подальшого вивчення та описування середньовічних оправ в Україні.
Вивченням проблем традиційної історичної термінології інтролігаторського та палітурного мистецтва кириличної книги в різний час займалися П.К. Сімоні [219; 221], В. Мотовилов і Е. Вальк-Фальк [193], В. В. Калугін [150-153]. Останній говорячи про спеціальну термінологію палітурної справи відзначав, що до значних недоліків слід віднести відсутність "загальноприйнятої термінології інтролігаторства, наявність синонімів і омонімів у багатьох термінів, що свідчить про різноманітність спеціальної лексики і відсутність чіткого розмежування значень у низці слів" [150, c. 201]. Навіть у такому фундаментальному виданні, присвяченому давній кириличній книзі, яким є "Сводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР. XI-XVIII вв." не вдалося досягнути єдності термінології [95, c. 73, 87, 112, 165, 167, 182, 207, 288, 343]. "Іноді різними термінами позначають однакові поняття і в той же час різні поняття - одним терміном. Наприклад, як синоніми вживаються: 1) наріжник, косинець, кутик; 2) спень, шпеньок, штир; 3) середник, пластина; 4) в потилицю, в п'яту і ін." [150, c.201]. Проте, потрібно відзначити, що ці помилки були враховані укладачами наступного видання "Сводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в России, странах СНГ и Балтии. XIV вв."[94]. Одначе доволі стислі описи оправ, хоча і достатньо уніфіковані, не дають уяви про конструктивні особливості оправ, відповідно повністю виключають можливість проведення їх локалізації та датування.
Проблема термінологічного забезпечення сучасних кодикологічних та книгознавчих досліджень, особливо в царині історії розвитку інтролігатортва, зараз є актуальною як ніколи. На цьому неодноразово наголошують як українські дослідники оправ, так і іноземні колеги [121; 150-153; 187; 196; 356, p. IX-XIV]. На Заході роботи по виробленню єдиної уніфікованої термінології інтролігаторства на базі історичної лексики розпочаті ще в середині минулого століття до кінця ще й досі не завершені. Окремі терміни з інтролігаторської та палітурної термінології наводяться не тільки у словниках поліграфії та палітурництва, але і в спеціальних термінологічних словниках з архівної справи та реставрації книжних пам'яток. Характерною особливістю цих термінологічних словників є те, що автори не тільки наводять визначення термінів, але й дають їх паралельні еквіваленти іншими мовами (переважно англійською, французькою, німецькою та російською мовами) [257; 270; 342; 346]. У своїй рецензії на книгу Я. Ширмаї "The Archaeology of medieval bookbinding", російська дослідниця І.П. Мокрецова відзначає, що в російській мові для багатьох елементів конструкції оправи просто не існує відповідних назв [187, c. 67-68].
Якщо в російські кодикологи та палеографи намагаються, хоч якось вирішити питання з уніфікацією давньої інтролігаторської термінології, то в Україні ситуація з цим питанням склалась ще гірше. Наочним прикладом такого стану речей є каталог українських та білоруських нотолінійних Ірмолоїв XVI-XVIII ст., укладений Ю. Ясіновським [96]. Єдиною працею, де піднімаються проблеми вивчення і становлення української уніфікованої термінології інтролігаторства і палітурництва стала монографія О.М.Гальченко, де вона не тільки наводить словник вибраних термінів з інтролігаторства та палітурництва, але і обґрунтовує їх та наводить відповідники англійською, німецькою та російською мовами [121, c. 236-284].
Відсутність єдиної уніфікованої термінології ускладнює, якщо взагалі не заважає, описуванню середньовічних оправ. Дослідники постійно запроваджують нові терміни, але вони залишаються поза увагою у зв'язку з тим, що статті публікуються в різноманітних за тематикою наукових виданнях (збірниках, часописах, монографіях, присвячених проблемам кодикології, історії книги, реставрації книги, тощо).
Оскільки дане дослідження обмежується вивченням оправ візантійської конструкції, що збереглися в Україні, то перш ніж перейти до викладу матеріалу слід, розглянути спеціальні терміни, що стосуються лише цього типу оправ та звернути особливу увагу на існуючу інтролігаторську термінологію українською мовою і терміни, що вживалися в XVI-XVIII ст., які згодом в радянській історіографії замінені кальками з російської як от "кришка", "жуковина", тощо.
Насамперед, виникає питання, що слід розуміти під терміном "оправи візантійської конструкції", адже поряд з зазначеним терміном вживаються й інші терміни: "візантійська оправа", "грецька оправа", "оправа alla greca", "post-візантійська оправа" тощо. Їх часто використовують як синоніми, але це глиб
- Київ+380960830922