РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ І МЕТОДІВ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТЕЙ
В другому розділі аналізується модель задачі розподілу ресурсів та
досліджуються підходи до прийняття рішень і розв’язання цієї задачі. Також
виконується аналіз типів невизначеностей задач системного аналізу та прийняття
рішень, досліджуються невизначеності, характерні для проблеми розподілу
ресурсів і вибору варіантів. Розглядаються та досліджуються методи врахування і
розкриття невизначеностей, виявляються методи, придатні для розв’язку задач
розподілу ресурсів і вибору варіантів, конкретизуються напрямки дослідження та
розробки інструментарію розподілу ресурсів.
2.1 Модель багатокритеріальної задачі прийняття рішень в умовах
невизначеностей
Як показано в підрозділах 1.1 і 1.4, задача розподілу ресурсів і вибору
варіантів полягає у оцінюванні та відшуканні таких проектів, які є найкращими
для реалізації за деяким набором ознак-критеріїв; вона є багатокритеріальною
задачею прийняття рішень. Встановлено, що для задачі розподілу ресурсів
властиві умови невизначеності.
В загальному випадку модель багатокритеріальної задачі прийняття рішень в
умовах невизначеностей може бути представлена у вигляді:
, (2.1)
де – постановка задачі; – неконтрольовані невизначені фактори; – множина
можливих рішень; – векторний критерій оцінювання рішень; – множина шкал
критеріїв; – множина інтегральних оцінок рішень; – правило розв’язання задачі
(прийняття рішень).
Постановка задачі у моделі (2.1) характеризує цілі ОПР та умови їх досягнення.
Фактори зумовлюють наявність умов невизначеностей в задачі прийняття рішень,
вони можуть бути представлені випадковими величинами. Множина допустимих рішень
становить сукупність рішень, що задовольняють наявним обмеженням з , які
розглядаються як можливі способи досягнення визначених цілей. Кожний варіант
рішення оцінюється за сукупністю критеріїв, що представлені векторним критерієм
, . Для кожного критерію задана шкала , яка є множиною упорядкованих оцінок.
Шкали , утворюють множину шкал критеріїв . Кожному рішенню з множини ,
надаються оцінки за критеріями , . Всі оцінки , , утворюють множину
інтегральних оцінок рішень , де . – правило розв’язання чи метод прийняття
рішення, що можуть бути задані у вигляді аналітичного виразу, алгоритму чи
вербального формулювання.
Вибір методу прийняття рішення має вагоме значення в задачі прийняття рішень та
суттєво впливає на якість остаточного результату. Як вже було зазначено, через
концептуальні та методичні труднощі на даний час не існує єдиного
методологічного підходу до вирішення задач прийняття рішень в умовах
невизначеностей з класу задач розподілу ресурсів і вибору варіантів
[1-4,50,69]. Однак, накопичена достатньо велика кількість методів формалізації
постановки та розв’язання таких задач. При користуванні такими методами слід
пам’ятати, що всі вони мають рекомендаційний характер, а вибір остаточного
рішення завжди залишається за ОПР.
Розв’язок задачі прийняття рішення в умовах невизначеностей формулюється
наступним чином:
визначення типів невизначеностей, характерних для задачі;
застосування обраного методу врахування невизначеностей;
постановка детермінованої багатокритеріальної задачі ПР;
розв’язання багатокритеріальної задачі прийняття рішень.
Формальна модель багатокритеріальної задачі прийняття рішення (2.1) є
прийнятною для задачі розподілу ресурсів і вибору варіантів в постановці задачі
розподілу інвестиційних ресурсів, що розглядається. Для постановки у
відповідність розробленим у першому розділі вимогам пропонується розширити
модель (2.1), і ввести до її складу групу ОПР: , .
2.2 Аналіз невизначеностей та методів їх урахування
2.2.1 Типи невизначеностей в задачах системного аналізу і прийняття рішень
Невизначеність припускає наявність факторів, при яких результати дій не є
детермінованими, а ступінь можливого впливу цих факторів на результати
невідома.
Аналіз умов наявності невизначеностей може виконуватись на абстрактному
теоретичному рівні або з точки зору конкретної ситуації, наприклад, з точки
зору виявлення можливості побудови математичної моделі чи з точки зору теорії
інформації, де невизначеність виступає як характеристика ситуації вибору.
Категорія невизначеності характеризується деякими змінними параметрами, які
описують різні види невизначеностей: глобальну невизначеність, ситуативну,
політичну, соціальну і т.д. При вирішенні задач прийняття рішень в умовах
наявності невизначеностей необхідно встановити рівень аналізу і типи
невизначеностей, що розглядаються.
Необхідно зазначити, що часто невизначеність ототожнюють лише з відсутністю
повної інформації про той чи інший об’єкт. Насправді незнання станів об’єкту не
є єдиною невизначеністю. Поряд з цим іноді можна розглядати невизначеність
цілей та невизначеність критеріїв вибору рішень. У багатьох реальних задачах
складність прийняття рішення визначається насамперед числом альтернативних
варіантів та числом і різнорідністю критеріїв оцінювання цих варіантів.
При вирішенні задач системного аналізу, прийняття рішень та дослідження
операцій виділяють наступні основні типи невизначеностей [2,45,50]:
Невизначеність цілей – невизначеність вибору цілей в багатокритеріальних
задачах.
Ситуаційна невизначеність – невизначеність впливу неконтрольованих факторів, що
позначаються на процесах практичної діяльності;
невизначеність природи – відсутність достатніх знань щодо оточення та зовнішні
фактори;
ненадійність очікувань – невизначеність розвитку певних подій у майбутньому;
Стратегічна невизначеність – невизначеність ціл
- Київ+380960830922