Ви є тут

Основний обробіток чорнозему опідзоленого під ріпак ярий після пшениці озимої в умовах правобережного Лісостепу

Автор: 
Савранська Лідія Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U003890
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Польові досліди проводились на дослідному полі кафедри загального землеробства
Уманського державного аграрного університету, яке за
природно-сільськогосподарським районуванням розташоване в Маньківському
природно-сільськогосподарському регіоні Бузько-Середньо-Дніпровському окрузі
Лісостепової Правобережної провінції України [2].
Територія дослідного поля представляє собою вирівняне підвищене плато
водорозділу рік з пологими схилами (2-3°) південно-східної і північно-західної
експозиції. Підземні води залягають на глибині 22-24 м, тому польові культури
переважно використовують вологу, що нагромаджується в ґрунті з атмосферних
опадів. За частотою опадів район характеризується періодичними посухами (2-3
роки, а в окремі періоди і 3-5 років за десятиріччя посушливі) і відноситься до
підзони нестійкого зволоження.
2.1. Ґрунтові умови
Ґрунтовий покрив дослідного поля – чорнозем опідзолений важкосуглинковий на
лесі. Профіль глибоко гумусований (до 130 см), перерозподіл мулистих часток
дуже слабкий. Вміст гумусу в орному шарі –3,3%. Ступінь насиченості профілю
ґрунту основами знаходиться в межах 85-95%, реакція ґрунтового розчину
середньокисла (pHKCl 5,5), гідролітична кислотність – 1,93-2,26 смоль/кг
ґрунту, вміст рухомих форм фосфору та калію (за методом Чирікова) – 80-112
мг/кг ґрунту, азоту лужногідролізованих сполук (за методом Корнфілда) – 80-108
мг/кг ґрунту.
Дані про основні фізичні та гідрологічні властивості ґрунту дослідної ділянки
(табл. 2.1). показують, що з поглибленням відбувається незначне ущільнення
ґрунту. Вологість стійкого в'янення рослин з глибиною збільшується.
Таблиця 2.1
Фізичні і гідрологічні властивості чорнозему опідзоленого
Шар ґрунту, см
Питома маса ґрунту, г/см3
Щільність ґрунту, г/см3
Вологість стійкого в'янення, %
0-20
2,63
1,24
10,6
20-40
2,70
1,27
10,6
40-60
2,57
1,24
12,5
60-80
2,63
1,23
12,4
80-100
2,66
1,24
12,5
Даний ґрунт характеризується високою родючістю, придатний для вирощування всіх
районованих сільськогосподарських культур, у тому числі і ріпака ярого.
2.2. Кліматичні особливості регіону досліджень
Клімат території області помірно-континентальний і за основними елементами
погоди характерний для підзони нестійкого зволоження. За даними метеостанції
Умань, в районі якої розташоване дослідне поле, середня температура січня –
мінус 5,9°С, липня – плюс 20,0°С. Середньорічна температура повітря становить
близько 7,6°С. В окремі роки спостерігається значне відхилення температур від
середніх багаторічних.
Опадів за вегетаційний період випадає в середньому 291,5 мм, але їх розподіл у
часі нерівномірний. Гідротермічний коефіцієнт в середньому складає 1,18, але
він значно коливається по роках і періодах вегетації рослин.
Вегетаційний період продовжується 205 днів, а період активної вегетації
(температура вище 10°С) – 160-165 днів.
Зимовий режим погоди встановлюється з переходом середньодобової температури
через О°С, що, як правило, спостерігається в кінці листопада. Частіше початок
зими характеризується нестійкою погодою із частою зміною морозів на відлиги і з
неодноразовим таненням снігового покриву. Зима в більшості років м’яка.
Характерною особливістю зимового сезону є наявність частих відлиг, коли
температура може підвищуватись до плюс 8-10°С. Сніговий по­крив формується в
середньому 13-22 грудня. Танення снігу проходить в першій половині березня.
Зимою переважає похмура погода з частими, але незначними опадами. Із річної
кількості опадів на холодний період припадає 100-130 мм або 20-25% річної
суми.
Початком весняного сезону вважають дату стійкого переходу середньодобової
температури повітря через 0°. В середньому цей період наступає з 15-20 березня.
Характерною особливістю весни є інтенсивне підвищення темпера­тури. В першій
декаді квітня спостерігається перехід середньодобової температури повітря через
+5°С, а в кінці квітня температура повітря переходить через +10°С. Навесні
часто спостерігається повернення холодів, а в травні температура нерідко
понижується до заморозків.
Початком літа вважають дату переходу середньодобової температури повітря через
+15°С. Літо починається з середини травня і продовжується до середини вересня.
Середня температура повітря в травні-червні досягає 18-21, липні-серпні –
23-25° тепла. В окремі роки максимальна температура може підвищуватись до +38°,
хоча , як правило, середня температура влітку складає 19°С. Характерною
особливістю літнього періоду є наявність сильних грозових дощів, які нерідко
супроводжуються шквалистими вітрами. В окремі роки влітку спостерігаються
засушливі періоди, які обумовлені довготривалим бездощів'ям при підвищеній
температурі повітря, внаслідок чого вичерпуються запаси вологи в ґрунті.
Осінній режим погоди настає після переходу середньодобової температури повітря
через +10° в бік нижчих температур. Як правило цей період триває з другої
декади вересня до 5-10 жовтня. Похмура і дощова погода настає в кінці жовтня,
коли середньодобова температура не перевищує +5°, що є ознакою завершення
вегетаційного періоду сільськогосподарських культур.
В цілому агрокліматичні умови регіону сприятливі для вирощування ріпаку ярого.
Із несприятливих явищ слід відмітити можливі заморозки у травні і тривалі
посушливі періоди під час вегетації ріпаку ярого [141].
2.3. Метеорологічні умови в роки проведення досліджень
Як видно з табл. 2.2, у цілому за 2002-2003 та 2003-2004 сільськогосподарські
роки випало відповідно 573,9 та 605,4 мм опадів, що на 59,1 та 27,6 мм менше
від норми, хоча за період від закладання досліду до початку сівби випало н