РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1. Матеріали дослідження.
Під наглядом знаходилося 148 хворих (69 чоловіків та 79 жінок) віком від 20 до
59 років, у в яких за клініко-інструментальними даними встановлено діагноз ХНХ
та водночас встановлено наявність СХВ за критеріями, запропонованими проф.
Дранніком Г.М.[58]. Переважна більшість з числа обстежених постійно мешкали в
умовах великого промислового регіону зі значним рівнем забруднення довкілля
ксенобіотиками, що негативно впливає на стан здоров’я та сприяє формуванню
хронічних захворювань [57,58,59].
У переважної більшості обстежених в якості основного діагнозу був ХНХ у фазі
помірного загострення, у 32 (21,6%) встановлено також наявність стеатозу
печінки (СП), у 21 (14,8%) – неалкогольного стеатогепатиту (НСАГ) у фазі
ремісії. З уражень гастродуоденальної зони у 7 (4,8%) обстежених була ПВ ДПК,
54 (36,7%) – помірно виражений ХГ або ХГД. Крім того, в якості супутньої
патології у 8 (5,4%) пацієнта встановлений хронічний рецидивуючий панкреатит та
16 (10,9%) – хронічний вторинний коліт. Більшість обстежених – 128 (86,5%)
протягом низки років знаходилися на диспансерному обліку у
лікаря-гастроентеролога з приводу ХНХ з частими загостреннями.
Серед супутньої патології також було виявлено у 29 (19,72%) хворих хронічний
вазомоторний риніт (ХВР), у 31 (21,1%) хворих було виявлено хронічний гайморит
(ХГ) переважно у стадії нестійкої клінічної ремісії, у 48 (32,6%) хронічний
компенсований або субкомпенсований тонзиліт (ХТ), 79 (53,7%) – атрофічний або
субатрофічний фарингіт, у 19 (12,9%) – раніше була проведена тонзилектомія з
приводу ХТ. У цілому за даними анамнезу захворюваність ЛОР- органів у хворих,
які були під наглядом, тривала від 2 до 8 років; загострення відмічалися від
2-3 до 4-6 разів на рік, переважно взимку та восени. В анамнезі у 98 (66,2%)
хворих за останні роки підвищилася частота ГРВІ (до 4 – 6 раз на рік), у
76(51,3%) були випадки h.labialis et nasalis, 14 (9,4%) – h.genitalis.
Діагноз захворювань органів травлення виставлявся на підставі даних анамнезу,
клініко-інструментального (УЗД органів черевної порожнини, ФГДС, колоноскопія)
та біохімічного (функціональні проби печінки) обстеження. При необхідності
використовували також дані рН-метрії шлункового секрету, дуоденального
зондування, рентгенологічного обстеження. Отже, в клінічній картині хвороби
превалювало помірне загострення ХНХ, що надавало можливість у більшості
випадків проводити обстеження та лікування хворих в амбулаторних умовах. При
наявності за клініко-інструментальними (УЗД) та лабораторними (біохімічними)
даними ознак супутньої хронічної патології печінки, хворі були обов’язково
консультовані в Луганському обласному гепатологічному центрі
фахівцем-гепатологом для уточнення діагнозу та виключення патології печінки
вірусного ґенезу. При цьому усі хворі підлягали обстеженню на наявність у крові
маркерів вірусу гепатиту В - НВsAg та НВеАg - радіоімунним методом, анти-НВс та
анти-НВе за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), при наявності позитивних
результатів вони підлягали виключенню з подальшого дослідження.
Усі хворі, які знаходилися під наглядом, були розподілені на дві групи,
рандомізовані за віком, статтю, тривалістю та частотою загострень захворювання,
з яких основна група включала 78 осіб, а групу зіставлення становило 70
пацієнтів. Дані щодо вікового складу обстежених представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих по віку
Групи
Хворих
Вік (роки)
20 – 29 р.
30 – 39 р.
40 – 49 р.
50 – 59 р.
абс.
абс.
абс.
абс.
основна (n=78)
5,1
32
41,02
33
42,3
11,52
зіставлення (n=70)
7,14
29
41,4
26
37,2
10
14
Усього (n=148)
6,08
61
42,21
59
39,86
19
12,8
Із наведених у таблиці 2.1. даних видно, що більша частина хворих – це особи
молодого та середнього віку. Так, у віці від 20 до 29 років було 4 (5,1%)
хворих на ХНХ на тлі СХВ в основній групі та 5 (7,14%) у групі зіставлення; у
віці від 30 до 39 років – 32 (41,02%) особи основної групи та 29 (41,4%)
пацієнтів із групи зіставлення; у віці від 40 до 49 років даний діагноз був
виставлений у 33 (42,3%) хворих із основної групи та у 26 (37,2%) – із групи
зіставлення. У віці 50 років та старше було 11,5% хворих основної групи та 14%
у групі зіставлення. Отже, серед обстежених хворих переважали особи молодого та
середнього, найбільш працездатного віку.
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих на ХНХ за статтю
Групи обстежених хворих
Жінки, абс. / %
Чоловіки, абс. / %
основна (n=78)
41
52,56
37
47,44
зіставлення (n=70)
38
54,28
32
45,71
Усього (n=148)
79
53,37
69
46,62
Серед хворих, які наглядалися, було 79 жінок (53,3%) та 69 (46,6%) чоловіків,
причому в обох групах переважали особи жіночої статті. Оскільки на момент
обстеження у всіх хворих, які були під наглядом відмічалося помірне загострення
ХНХ, вони отримували загальноприйняте лікування: спазмолітики, при необхідності
антибактеріальні препарати, фітозбори з протизапальною та жовчогінною дією,
фізіотерапевтичні процедури [8, 44].
Основна (78 осіб) група обстежених поряд із загальноприйнятим лікуванням, що
відповідало діагнозу та фазі патологічного процесу, одержувала додатковий
прийом розчину холенорму по 30- 40 крапель за 20-30 хвилин до вживання їжі по 2
рази на добу протягом 2 місяців поспіль. Пацієнтам також додатково вводили по 2
мл 12,5 % розчину циклоферону внутрішньом’язово 1 раз на добу протягом 5 днів
поспіль, а потім через день ще 5 днів (усього 10 іньекций препарату).Частині
хворих циклоферон також призначався усередину по 1 таблетці 2 рази на тиждень
під контролем