РОЗДІЛ 2
Зміст релігійної освіти як фактор впливу на суспільну мораль
2. 1. Духовні навчальні заклади в системі факторів формування суспільної
моралі: особливості змісту та організації навчального процесу
З розвитком релігійної освіти в Україні зростає науковий інтерес до питання її
впливу на моральний стан українського суспільства. Освітні положення, що
сформувались у духовних навчальних закладах, майбутні священнослужителі під час
роботи у парафії впроваджують серед своєї пастви. Мета діяльності таких
освітніх інститутів спрямована на надання професійної релігійної освіти,
змістом якої є оволодіння академічними знаннями з основних богословських
предметів, тобто підготовка богословів, священиків.
Для вивчення даної проблеми вбачаємо доречним з’ясувати моральний потенціал
предметів, що вивчаються в духовних навчальних закладах. У зміст навчання
вводяться нові форми та методи навчання і контролю знань, організовується
методична робота [58]. Основна увага приділяється вдосконаленню дисциплін,
запровадженню нових підходів до їх вивчення, впорядкуванню навчально-виховного
процесу. Навчальні програми та плани дисциплін часто змінюється та
доповнюються, що пов’язано із реформаційними процесами духовної освіти:
збільшується кількість навчальних годин, вводяться нові дисципліни та
розмежовуються окремі курси. У нових навчальних програмах для кожного класу
семінарії та академії чітко поставлені мета та завдання з кожного предмету,
виключено дублювання окремих курсів, розроблено методики їх поглибленого
вивчення. Протягом діяльності освітніх закладів навчальні програми неодноразово
доповнювалися як богословськими, так і світськими дисциплінами [243, с.34]. Це
спонукає керівництво до розробки та запровадження єдиних вимог для всіх
освітніх установ. Адже окремі навчальні заклади користуються власним програмним
матеріалом і мають особистий погляд на його вдосконалення, що призводить до
нескоординованості в освітньому просторі.
Загалом процес навчання і виховання набуває якісного змісту. Наприклад, одним
із його показників є встановлення обов’язкових предметів для духовних семінарій
УПЦ КП. Священним Синодом УПЦ КП у 1998 році визначено 22 базові предмети, які
повинні вивчатись у всіх відповідних духовних навчальних закладах [75].
Католицькі та греко-католицькі навчальні заклади, в свою чергу, розробили та
використовують виважене протягом попередніх років програмне забезпечення. Вони
розвиваються в освітній сфері за алгоритмом, що характерний для навчальних
закладів Західної Європи.
Організацію та вдосконалення навчального процесу здійснюють також окремі
протестантські церкви. Навчальні заклади, що входять у систему християнської
освіти ВСО ЄХБ, використовують авторські навчальні програми або ж програми,
розроблені викладачами інших вищих протестантських навчальних закладів, що
погоджені з Учбовою Радою ВСО ЄХБ [249, с.42]. Остання приймає до уваги різні
напрацювання і встановлює єдині норми, обов’язкові для всіх навчальних
закладів. Тобто використовуються декілька типів навчальних програм, що
відрізняються за методикою, кількістю годин, тематикою тощо, але мають спільну
мету – вивчення Святого Письма.
Важливу роль в опануванні навчальних дисциплін відіграють викладачі. Вони
змушені самостійно розробляти навчальні курси відповідно до нових програм, що
спричинено відсутністю необхідних підручників та посібників для опрацювання
окремих дисциплін. Маючи на сьогодні певний досвід викладацької діяльності,
вони укомплектовують лекційний матеріал і видають його невеликими тиражами, що
складає частину навчальної літератури. Особливо значущою така робота є для
студентів заочного відділення, що дозволяє їм самостійно вивчати зміст
дисциплін. Аналіз такої роботи говорить про незадовільний стан розробленості
богословських предметів і спроби упорядкування їх навчально-методичного
забезпечення.
Необхідно зауважити, що істотним доповненням до наукової та викладацької роботи
є надходження із-за кордону. Значний відсоток наукової, методичної літератури,
програмного забезпечення для навчальних закладів УПЦ надходить з РПЦ. Київська
духовна семінарія і академія УПЦ, маючи тісні зв’язки з православними
навчальними закладами, що знаходяться за межами України, використовують для
освітніх потреб напрацювання відомих науковців-богословів та викладачів, які
працюють у цих освітніх інститутах.
У католицьких та греко-католицьких навчальних закладах існує практика
використання наукових публікацій та навчальних посібників, що видані у країнах
Західної Європи, в першу чергу, Польщі та Ватикану. Тому поглиблене вивчення
багатьох мов (польської, італійської, англійської та ін.) спричинене
необхідністю працювати з іноземною літературою, що є невід’ємною складовою
навчального процесу в цих закладах. Хоча частина літератури, яка надходить
із-за кордону, перекладена українською чи російською мовами і доступна для
опрацювання. Такий досвід є важливим і для протестантських освітніх закладів,
адже в більшості випадків навчання в них проводиться на заочних чи очно-заочних
відділеннях. Тобто основна увага приділяється самостійній роботі з навчальною
літературою.
Православне духовенство намагається власними зусиллями досліджувати актуальні
наукові проблеми й мало звертається до світських вітчизняних наукових доробків,
вважаючи їх атеїстично заангажованими. Основу богословської науки складають
роботи, що вийшли до 1917 року та окремі напрацювання, що видавались в ХХ
столітті за кордоном. Така література вважається фундаментальною і
перевидається значними тиражами для використання в наукових
- Київ+380960830922