РОЗДІЛ 2
ПЕРЕЖИВАННЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ НЕСВІДОМОГО (НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ
ЕМПІРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ)
Матеріал цього розділу ґрунтується на емпіричних результатах групової
глибинно-психологічної корекції, яка базується на психодинамічній теорії та
забезпечує можливість цілісного дослідження психіки у взаємозв’язках її
свідомих та несвідомих виявів.
2. 1. Поняття значущого переживання у психологічних теоріях
Аналіз сучасного стану дослідження проблеми значущих переживань у психології,
свідчить, що, розглядаючи позначений феномен, дослідники не обґрунтовують
сутність поняття “значущість”. Тому, перш ніж перейти до безпосереднього
вивчення вищезазначеної категорії, зупинімося на понятті “значущість”. Згідно
визначенням, поданим у Великому тлумачному словнику сучасної української мови,
значущий - це той, “який має неабияке значення; важливий, серйозний; має
глибокий зміст” [85, с. 376 - 377]. Тобто, значимість указує на роль,
важливість чого-небудь для суб'єкта. У теоретичному плані поняття значущості
залишається недостатньо розкритим, хоч вивчаючи, наприклад, мотиви поведінки
людини або психосоматичні фактори, дослідники опосередковано звертаються до
цього параметра, оскільки лише значущий для суб’єкта мотив визначає його
поведінку, і лише значущий психологічний фактор може відіграти для хворого
важливу роль у процесах пато- або саногенезу тощо [284, с. 514]. При цьому
значущість об’єкта часто пов’язується з підвищенням емоційної напруги суб’єкта.
Важливо відмітити, що надзвичайна значущість певного об’єкта не завжди означає,
що він стимулює високу емоційну напругу в суб’єкта, який сприймає сигнал. Так,
наприклад, дитина є значимою для матері, але це не означає, що матір постійно
напружена, коли контактує з нею. Отже, поняття значущості та емоційної напруги
не еквівалентні. Вони є характеристиками, які стосуються якісно різних аспектів
ставлення людини до оточуючого світу. Це підтверджують дослідження
Ф. В. Бассіна, А. С. Прангішвілі, А. Е. Шерозії, які зазначають: “Класифікуючи
подразник як “значущий”, ми отримуємо тим самим певні можливості ймовірного
прогнозування подальшого розгортання активності суб’єкта,… тобто торкаємося
питання управління діяльністю, її регулювання, її динаміки. Коли ж ми говоримо
про високу емоційну напругу, викликану сприйняттям сигналу, то вказуємо лише на
наявність певних фізіологічних чи психологічних особливостей стану організму,
які самі по собі не є достатніми як основа для прогнозу подальших подій” [284,
с. 515]. Цінним є те, що значущі переживання розглядаються науковцями як основа
для прогнозування подальшої діяльності людини.
У концепції Х. Томе поняття “значущість” вживається як синонім поняття “тема”,
яке представлено у ключових категоріях “тема буття” та “тематичне
структурування життя” [17, с. 6; 358]. Учений доводить, що переживання та
поведінка особи можуть суттєво змінюватися в конкретній ситуації залежно від її
переробки та інтерпретації [там само]. Одним із мотиваційних потенціалів теми,
поряд із постановкою людиною цілей, є переживання успіху та невдачі. Кожній
темі властиві певні “техніки буття”, які входять до загально-психологічної
системи пристосування, що, на думку автора, формується в ранньому дитинстві.
Решту переживань він розуміє як ситуаційно-специфічні реакції [там само, с. 9].
Особливу роль дитячих переживань підкреслено в теорії розвитку Хілла (1955),
який співвідносить ранні дитячі форми переживання і сприймання із стресовими
ситуаціями, суб’єктивна переробка яких частково здійснюється у вигляді
психотичних переживань. Учений указував на те, що кризи і стреси в житті
хворого доцільно розглядати відштовхуючись від внутрішньої значимості
переживань, які часто суттєво впливають на виникнення і характер неврозу [416].
Вагомим є те, що вчені вказують на роль інтерпретації подій у значимості
переживань. Зясування впливу інтерпретації на сприймання суб’єктом будь-якого
явища чи ситуації знаходимо в когнітивістських дослідженнях, зокрема в роботах
Р. Мак Маліна. Значущість події для суб’єкта визначає її аналіз, який включає
когніції, установки, уявлення про ситуацію, думки та наслідки (емоції, реакції)
[214, с. 25 - 26]. Почуття, за переконанням дослідника, виникають через думки
про подію, а не через подію як таку. Зовнішні наслідки події можуть минути
швидко, на відміну від ефекту від переживань, висновків про подію, які можуть
спостерігатися впродовж життя суб’єкта [там само, с. 37]. Автор стверджує, що
“…не важливо, наскільки тяжким було наше дитинство й наскільки жахливим був наш
досвід, ми можемо піднятися над усім цим і звільнитися, змінивши свій погляд на
життя” [там само, с. 43]. Тобто, вказується на те, що зміна ставлення суб’єкта
до минулих подій життя сприяє зниженню його впливу. Проте Р. Мак Малін не
торкається аналізу значущості переживань у контексті цілісної психіки, у
єдності її свідомих та несвідомих виявів. Інтерес для нашого дослідження
становить взаємозв’язок інтерпретації події та переживань, які виникають на її
основі.
Проблему значущості опосередковано представлено у дослідженнях О. О. Бодальова
[54 – 56]. Вивчаючи особливості сприйняття і розуміння особою інших людей,
автор зазначає, що відгук суб’єкта на певну інформацію, яка надходить від іншої
людини, або її ігнорування залежать не лише від об’єктивного значення цієї
інформації для спільної діяльності, а й від суб’єктивного значення (котре може
не співпадати з об’єктивним) [55, с. 12]. Значущість сигналу передбачає
суб’єктивне ставлення людини до нього. Вагомим є твердження науковця про те, що
зміст попередніх переживань людини обумовлює установку, яка впливає на зміс
- Київ+380960830922