РОЗДІЛ 2
СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
Основна мета даного розділу - розробка теоретичного і концептуального підґрунтя
для вивчення соціокультурних чинників інституціоналізації феномену
підприємництва. Дана мета досягається внаслідок ґрунтовного вивчення
теоретичного досвіду дослідження вказаного феномену (не обмежуючись тільки
економічною сферою) провідними вітчизняними і зарубіжними соціологами та
соціальними психологами, а також модифікації даного досвіду для вирішення
завдань та досягнення мети даного дисертаційного дослідження. Логіка та
послідовність такого вивчення полягає у наступному: потрібно розкрити сутність
феномену економічної культури, проаналізувати основні соціологічні та
соціально-психологічні теорії детермінації підприємницької діяльності, їх
концептуальні можливості та межі застосування щодо формування економічної
культури, спробувати їх теоретично синтезувати і на цій основі виокремити
основний перелік соціокультурних чинників; зробити аналіз історико-культурних
передумов підприємництва на території України, виокремивши й пристосувавши їхні
положення до нашої проблеми; розглянути соціокультурні чинники декларативних
підприємницьких настанов сучасного українського суспільства.
2.1. Соціокультурні аспекти витоків сучасного підприємництва
Приступаючи до розгляду соціокультурних аспектів підприємництва потрібно
згадати про феномен економічної культури. Поняття економічної культури,
проаналізоване Т.Єфременко з позицій економічної соціології, виступає “як
сукупність знань, умінь, здатностей, поведінкових стереотипів і цінностей, що
впливають на економічну поведінку людей, являє собою складну соціальну систему,
яка має різні ієрархічні рівні та елементи із неоднаковим рівнем сталості,
інерційності або, навпаки, рухливості, мінливості, яка, до того ж, виконує
функції економічної соціалізації людей. Це - відкрита (для взаємодії з іншими
типами культур та інститутів) інтегративна система, вплетена в інституціональне
тіло економіки” [22]1 [1) [22] Єфременко Т. Економічна культура як соціологічне
поняття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2005. - №3. - С.140.]). Це
визначення більше стосується насамперед індивідуальної (особистої) економічної
культури. Однак вже навіть згадка про економічну соціалізацію, чинники якої
знаходяться поза особистісних атрибутів людей, вказує на існування соцієтальної
(загальносистемної) культури, головної характеристикою якої є її інтегрованість
чи дезінтегрованість. Як зазначає В.Пилипенко, “культуру важко визначити як
особливу специфічну сферу образу життя. Вона (культура) буквально “пронизує”
всі сфери взаємовідносин і життєдіяльності людей: працю, дозвілля, спілкування.
При цьому культура в рамках кожного економічного ладу виступає проявом його
економічної і соціально-політичної ефективності. Тобто культура є одночасно
одним із найважливіших компонентів образу життя і відображенням його потенцій у
різноманітних сферах людської діяльності” [53]2 [2) [53] Пилипенко В. Людина в
ринковому суспільстві: орієнтації, поведінка, культура. - К.: ПЦ “Фоліант”,
2005. - С. 192.]). В цьому випадку треба пам’ятати, що культуру можна
розглядати подвійно: 1) як специфічну сферу, яка концентрується у своїх межах і
2) як дистрибутивне (розподільне) явище, що дійсно розподілено по всіх рівнях і
нішах суспільного життя. Загалом, економічна культура - це індивідуальні або
групові орієнтації стосовно економічних об’єктів, які детермінуються існуючим
нормативним регулюванням та прагматичними цілями. Дані орієнтації включають в
себе: 1) пізнавальні орієнтації - істинні чи хибні уявлення про економічні
об’єкти та ідеї; 2) емоційні орієнтації - відчуття причетності, залученості
щодо економічних об’єктів та подій; 3) оцінювальні орієнтації - оцінки власної
ефективності впливу на матеріальне життя та економічних об’єктів, що
передбачають певні стандарти.
Треба зазначити, що економічна культура суспільства впливає на економічну
ментальність людей та їхню економічну поведінку переважно в одному напрямку.
Але між економічною культурою суспільства і економічною ментальністю
спостерігається, як правило, більш тісніший зв’язок, ніж між економічною
культурою суспільства і економічною поведінкою. Поняття “економічна культура”
вказує на специфічні економічні орієнтації - настанови або ставлення
(attitudes) стосовно економічної системи та її різних частин. Аттітюд або
соціальна настанова є чи не головним елементом для дослідження регулювання
економічної поведінки. У нашому випадку економічна настанова є чинником
психологічного механізму економічної поведінки особистості. Ці економічні
настанови розподіляються за об’єктами, до яких належить сам суб’єкт (“Я”) і
економічна система. Економічна система в свою чергу складається з трьох класів
об’єктів: 1) економічні інститути: підприємства державної, приватної,
колективної власності тощо; 2) носії ролей, тобто підприємці, найманні
робітники, службовці, чиновники; 3) зразки економічної поведінки:
підприємницька діяльність, наймана праця, самозайнятість, службова діяльність.
Показники розвитку економічної культури, а саме ті, що безпосередньо
відображають прилучення народу до сфери економічного життя суспільства:
споживання та економічні стилі життя;
зайнятість у певних секторах економіки;
економічна ефективність (оцінка суб’єктом своєї змоги впливати на економічні
рішення);
соціально-економічні орієнтації (підтримка певного економічного напряму та
відповідних соцієтальних соціально-економічних орієнтацій);
ставлення до підприємництва та перспективи його ро
- Київ+380960830922